Притча: про кошики і справжню молитву
Фото: depositphotos.com
Якось приїхала людина за кошиками, постукала у келію:
– Отче, я приїхав за кошиками.
– Добре, – відповів старець і пішов за кошиками. Пішов і тут же забув, тому що в голові його завжди була тільки молитва – розмова з Богом. Приїжджий годину чекає, другу, знову стукає. Старець відкриває і запитує:
– Що ти хотів?
– Я за кошиками приїхав.
– За кошиками? Добре, зараз винесу.
Пішов і знову занурився в молитву. Приїжджий добре знав старця, його високі подвиги і був терплячий, знову постукав:
– Отче, принеси кошики.
Тоді старець, щоб не забути, пішов за кошиками, повторюючи:
– Кошики, кошики, кошики...
Вони не вміщалися в нього, ці кошики.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.