Притча: про кошики і справжню молитву
Фото: depositphotos.com
Якось приїхала людина за кошиками, постукала у келію:
– Отче, я приїхав за кошиками.
– Добре, – відповів старець і пішов за кошиками. Пішов і тут же забув, тому що в голові його завжди була тільки молитва – розмова з Богом. Приїжджий годину чекає, другу, знову стукає. Старець відкриває і запитує:
– Що ти хотів?
– Я за кошиками приїхав.
– За кошиками? Добре, зараз винесу.
Пішов і знову занурився в молитву. Приїжджий добре знав старця, його високі подвиги і був терплячий, знову постукав:
– Отче, принеси кошики.
Тоді старець, щоб не забути, пішов за кошиками, повторюючи:
– Кошики, кошики, кошики...
Вони не вміщалися в нього, ці кошики.
Читайте також
Важкий якір вірності
Маленька каблучка на безіменному пальці пройшла шлях від фінансового чека до ікони вічності. Ми вдивляємося в її приховані та забуті смисли.
Євхаристія в римських нетрях
У 250 році Рим завдав удару по християнству тотальною бюрократією. У тісних багатоповерхівках Церква вибудовувала таємну мережу виживання.
Бронзовий лев проти королівського меча
Середньовіччя прийнято вважати епохою абсолютного безправ'я, де монарх страчував помахом руки. Але Церква накреслила межу, перед якою державна машина пасувала.
Притулок під склепіннями: як нас лікує храмова напівтемрява
Ми тікаємо від випалюючого світла ламп і екранів. Давня церковна архітектура пропонує укриття – рятівну терапію напівтемряви.
Риза з дорожнього плаща
Фелонь священника колись гріла плечі римського мандрівника в дощ. Зараз духовенство носить на собі одяг стародавніх імперій, але з новими смислами.
Духовна інженерія Константинополя в облозі
Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.