Карантин і традиції: як православним ставитися до кремації
Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич). Фото: pravlife.org
Поки урядовці вносять зміни у правила поховання у зв'язку з епідемією, нас турбує інше питання – як православному ставитися до кремації? Чи по-християнськи спалювати тіла померлих? На це запитання «КП в Україні» відповів керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).
– У сучасному світі процедура кремації тіл покійних стає альтернативою похованню. Це пов'язано з низкою факторів: фінансовими можливостями сім'ї покійного, відсутністю кладовища поблизу, зручністю щодо подальшого догляду за могилою та іншими причинами.
Здавалося б, чи не все одно, як хоронити людину? Але справа в тому, що у християн особливе ставлення до тіла людини. Згідно з православним віровченням, людина складається з тіла, душі і духу, які і складають її цілісну природу.
Тіло для християнина – це не інструмент, не якийсь заводний механізм, не оболонка, а храм Божий. Під час земного життя воно освячене в таїнствах Хрещення, Миропомазання, Євхаристії. Тому й після смерті християни дбайливо ставляться до тіла померлого, воно не просто ховається, а чекає дня Воскресіння всіх померлих.
Віддання тіла землі – правильніше з точки зору православного вчення, поховання насичене біблійною символікою, і це втішає скорботних близьких. Поховання в землю – найвірніший спосіб розпорядження тілом померлого. Таким чином, ми символічно підтверджуємо свою віру у воскресіння мертвих, яку проповідував Христос.
Але якщо раптом обставини складаються так, що можливості поховати на кладовищі немає, то можна вдатися до кремації. Господь може відновити прах дрібних молекул. Адже він створив наш світ із порожнечі. Кремація сама по собі не є гріхом, але вона може бути у гріх, якщо такий вибір зроблено через протиріччя з релігією.
Вірянам, безумовно, потрібно шукати можливості для традиційного поховання, але якщо це все ж неможливо, то при похованні необхідно наполягати на тому, щоб кремації передувало відспівування, а не навпаки. Інакше текст похоронних молитвослів'їв втрачає свій сенс. Так само, згідно з вченням Церкви, прах покійного все одно повинен бути похований у землю.
Читайте також
Ченці, що випередили прогрес на 300 років
Опис майна, складений королівськими чиновниками у XVI столітті, свідчить про те, що мовчальники створили першу промислову мережу в Європі.
Нерукотворний собор Баха
Бах поховав десятьох своїх дітей, був змушений терпіти принизливі тяжби з магістратом і наприкінці життя осліп. Але він встиг збудувати храм, який неможливо зруйнувати.
Подільський ковчег серед чумної катастрофи
У середині XVII століття Київ опинився в епіцентрі епідемії та війни. Судові книги й літописи розповідають, як городяни рятувалися в зачинених будинках.
Змова проти винахідника нот
Винахід, що врятував церковну музику від забуття, коштував його автору цькування та вигнання. Відновлюємо перебіг цієї справи за документами XI століття.
Право на вічний спокій
Античний Рим безжально стирав імена мільйонів простих людей після смерті. Християни здійснили неймовірний переворот, повернувши людині духовну гідність.
Таємний подвиг візантійського підпілля
Хрестоматійні підручники зводять іконоборство до суперечок богословів у Константинополі. Але справжня драма розгорталася в глухих селах.