Притча: про ставлення людини до смерті
Фото: avtonomsurvival.ru
Але внутрішній голос сказав чоловікові, що вода в цьому колодязі отруєна. Однак він не звернув на це уваги і почав напувати водою свою дружину і дітей. Коли він дістав з колодязя останній черпак, щоб напитися самому, його рідні вже корчилися в передсмертних судорогах. Тоді він почав благати:
– Господи, спаси мою сім'ю, спаси моїх дітей і дружину! Жага виявилася сильнішою, і я проігнорував Твоє попередження.
– Я поверну тобі близьких, – відповів Господь, – якщо ти відповіси на одне Моє питання. Що є найнезбагненнішим в людині?
Довго думав подорожній, боявся відповісти невірно і, нарешті, сказав:
- Найнезбагненнішим в людині є те, що все своє життя вона бачить навколо себе смерть інших людей, але сама живе так, ніби ніколи не помре.
І Бог повернув життя його сім'ї.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.