Притча: вдячність, гідна Бога
Святі отці залишили нам багато притч, які не втрачають своєї актуальності. Фото: verimvohrista.org
Він запитав свого друга, що йому зробити, щоб віддячити Богу належним чином. У відповідь той розповів йому таку історію.
Чоловік усім серцем любив жінку та просив її вийти за нього заміж. Але в неї з цього приводу були зовсім інші плани. І ось одного разу вони разом йшли вулицею, і на перехресті жінку мало не збив автомобіль. Вона залишилася живою тільки завдяки тому, що її супутник, не втративши присутності духу, різко рвонув її назад. Потім жінка повернулася до нього і сказала: «Тепер я вийду за тебе».
– Як ти гадаєш, як почував себе в цю мить чоловік? – запитав друг.
Але замість відповіді той лише невдоволено скривив рота.
– Бачиш, – сказав йому друг, – можливо, ти зараз викликаєш у Бога ті самі почуття.
Читайте також
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.
Чому Торжество Православ'я – це свято художників
У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.
Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів
Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.