«Пікасо»: розмова з батьком

Батько й син. Фото: pikabu

Час дії: 1991 рік

Місце дії: Київ

Дійові особи: о. Олександр Камінський, Михайло Камінський, його син.

Священник Олександр Камінський морочився над тим, як би так усе зрозуміло пояснити синові про взаємини з жіночою статтю.

«Просто сказати, що все забороняється? Обіймати, цілувати, дивитись. Не підходить. У ньому зараз вирує таке… жодними заборонами не втримаєш. А пустити все на самоплив… раптом оступиться. Життя собі поламає».

Спочатку вирішив ближче познайомитися.

– Мишко. А давай ти Настю до нас у гості запросиш? Посидимо всі разом, повечеряємо. Ось тут саме Церковне новоліття 14 вересня.

Настя прийшла. Посиділи, повечеряли. Поговорили про те, про се. Вона трохи бентежилася, поводилася скуто.

Коли Мишко проводжав її додому, запитала:

– А що, це так належить – молитися перед їжею й після?

− Ну так.

– І що, щоразу?

– Так.

− Хм.

Кілька хвилин вони йшли мовчки.

– Насте, а тобі у нас сподобалося?

− М-м-так, − сказала вона не зовсім упевнено.

* * *

Отець Олександр таки наважився поговорити з сином. Вибрав слушний момент, коли вони удвох їхали додому з храму. Трохи не доїжджаючи до будинку, він зупинив машину і почав здалеку:

– Ну що, Михайле. Як там у вас справи з Настею?

− Та нічого. Нормально.

– А як її батьки? Чи не питають, чого ти до неї так часто в гості ходиш?

− Ні, тату, ну що ти.

− Жартую.

– Вони нормально до мене ставляться. Буває, запрошують повечеряти.

– І ти вечеряєш?

− Ну так.

– І молишся перед їжею?

Мишко почервонів і видавив із себе:

– Ні… Тату, я розумію, що треба, але…

Отець Олександр поклав руку Мишкові на плече.

– Я тобі в цьому не дорікаю. Я просто хочу показати, що близько спілкуючись із нецерковними людьми, ти завжди відчуватимеш збентеження і докори совісті.

− А взагалі, тату, як треба? Завжди молитися чи…

− Ти повинен запам'ятати, Мишко, що ні в якому разі, ти не повинен навмисне приховувати свою належність до християнської віри або, не дай Боже, її заперечувати. Ось це вже є зрада. А молитися, хреститися... Потрібно дивитися за обставинами, настроєм людей. Якщо ти відчуваєш, що твоя молитва принесе їм користь, то можна помолитися. А якщо бачиш, що це їх, навпаки, відштовхне, якщо вони ще не готові прийняти церковні обряди і так далі, то можна просто в умі помолитися. І потім, ти ж був у гостях. Молиться і благословляє їжу господар, а якщо він цього не робить, то... У чужий монастир зі своїм статутом не ходять.

Вони трохи помовчали. Почав накрапати дрібний дощик.

– Але я, власне, не про це хотів поговорити з тобою.

Мишко внутрішньо напружився.

– Ми з мамою не проти твоїх стосунків із Настею. Нам би, звісно, ​​хотілося, щоб вона була дівчина церковна, але це… ну загалом зараз не про це, – тато помітно хвилювався. – Розумієш… я просто хочу тебе попередити, щоб ваші стосунки не зайшли надто далеко. Ти мене розумієш?

Мишко знову почервонів і проковтнув слину.

– Так.

− А це може статися так, що ти сам не помітиш. А блуд… Блуд є смертним гріхом, ти це чудово знаєш. А смертний гріх – це зрада Того, Хто віддав за тебе своє життя на Хресті. Ти пам'ятаєш, як ти колись прийшов до мене і сказав, що Бог є.

– Пам'ятаю.

− Так от, зараз у твоєму житті настає перше серйозне випробування. Ти маєш ділом довести свою вірність Йому. Фізичне єднання чоловіка і жінки – це чудовий вінець їхньої любові та відданості один одному. Це не є щось ганебне чи брудне. Але це єднання можливе лише у шлюбі. Все інше є блуд, як би там це хтось не виправдовував. Коханням там, ще чимось. І дуже добре, коли і хлопець, і дівчина обидва це розуміють.

Мишко кивнув головою. Дощ трохи посилився і шибки в машині почали пітніти.

– Але судячи з того, що Настя людина нецерковна, вона може це й не розуміти чи вважати якимись забобонами. Тому у вас на цьому ґрунті може вийти незручна ситуація… Ну, образи там, нерозуміння. Добре було б, якби ти зумів якось їй це дуже делікатно пояснити.

Мишко почервонів ще більше.

– Правда, я зовсім не уявляю, як це зробити, але… Я тобі ще хочу сказати. Ось ми зараз говоримо з тобою правильні слова, ти читаєш правильні духовні книжки, з усім погоджуєшся. Усередині маєш рішучість так і чинити в житті. Але можуть бути моменти, коли бажання тілесної любові в тобі буде настільки сильним, настільки нестримним, що нічого з цього не подумаєш і не згадаєш. Тоді тебе може врятувати лише Бог. Тому апостол Павло сказав: «тікайте від розпусти». Тобто не треба заводити себе в такі ситуації, коли тобою володітиме одне тільки нестримне бажання задовольнити свою хіть. А для цього тобі треба всіляко уникати перебувати з Настею наодинці. Розумієш?

Мишко кивнув і подумав:

«Але це саме те, чого нам хочеться. Щоб ніхто не заважав. Та ми нічого такого не робимо».

− Якщо вам судилося стати чоловіком і дружиною, − продовжував тато, − це все буде. Буде. А зараз… Я розумію, тобі нелегко у твоєму віці справлятися з тілесними… ну, як це сказати… прагненнями, бажаннями… ну, хтивістю, одним словом. Тому не треба розпалювати себе ще більше. Я розумію, що сьогодні всі довкола цілуються, обіймаються, це, так би мовити, норма стосунків. Але, принаймні, ти не повинен дозволяти собі торкатися її грудей, ніг… ну, ти зрозумів. Зрозумій, у шлюб треба вступати цнотливим, чистим, вільним від усяких там дошлюбних зв'язків. Цнотливість і цнота дуже важливі, причому однаково як для юнака, так і для дівчини. А для того, щоб у цьому розпусному світі цнотливість зберегти, потрібно, по-перше, твердо себе на це настроїти, а по-друге, молитися Богу і святим, які мають благодать допомагати в таких ситуаціях. Марія Єгипетська, ну ти знаєш її житіє…

– Так.

– І у нас у Києво-Печерській лаврі... взагалі, близькі нам святі. Преподобні Мойсей Угрин та Іоанн Багатостраждальний. Вони спочивають у Ближніх печерах, один навпроти одного. От ходи до них, молись, проси допомоги. Але й сам старайся.

Отець Олександр помовчав.

– Мишко, я дуже хочу, щоб ти був щасливий. Просто, по-людськи щасливий. І повір, без доброї, міцної сім'ї, яка любить, це неможливо. Ну, якщо не брати до уваги чернецтво. А якщо ти оступишся… ну, не про це говоритимемо, – тато завів машину і подивився на Мишка. – Я вірю тобі, синку, але дуже хвилююся за тебе.

Далі буде…

Читайте також