Притча: про лихослів'я і серце, переповнене злом
Лихослів'я. Фрагмент картини Ієроніма Босха. Фото: wikimedia.org
У Сербії, в одній лікарні, з ранку і до вечора обходячи хворих, працювали доктор з фельдшером. У фельдшера був злий язик, і він постійно, немов брудною ганчіркою, бив будь-кого, про кого б не згадав. Його брудна лайка не жаліла навіть Господа Бога.
Одного разу доктора відвідав його друг, який приїхав здалеку. Доктор запросив його бути присутнім на операції. З доктором був і фельдшер. Гостю стало млосно, коли побачив страшну рану, з якої точився гній з огидним запахом. А фельдшер, не змовкаючи, лаявся.
Тоді друг запитав доктора:
- Як ти можеш слухати таку блюзнірську лайку?
Доктор відповів:
- Друг мій, я звик до гнійних ран. З гнійних ран повинен витікати гній. Якщо гній скупчився в тілі, він випливає з відкритої рани. Якщо гній накопичується в серці, він виходить через вуста. Мій фельдшер, лаючись, лише відкриває зло, накопичене в душі, і виливає його з душі своєї, як гній з рани.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.