Притча: про лихослів'я і серце, переповнене злом
Лихослів'я. Фрагмент картини Ієроніма Босха. Фото: wikimedia.org
У Сербії, в одній лікарні, з ранку і до вечора обходячи хворих, працювали доктор з фельдшером. У фельдшера був злий язик, і він постійно, немов брудною ганчіркою, бив будь-кого, про кого б не згадав. Його брудна лайка не жаліла навіть Господа Бога.
Одного разу доктора відвідав його друг, який приїхав здалеку. Доктор запросив його бути присутнім на операції. З доктором був і фельдшер. Гостю стало млосно, коли побачив страшну рану, з якої точився гній з огидним запахом. А фельдшер, не змовкаючи, лаявся.
Тоді друг запитав доктора:
- Як ти можеш слухати таку блюзнірську лайку?
Доктор відповів:
- Друг мій, я звик до гнійних ран. З гнійних ран повинен витікати гній. Якщо гній скупчився в тілі, він випливає з відкритої рани. Якщо гній накопичується в серці, він виходить через вуста. Мій фельдшер, лаючись, лише відкриває зло, накопичене в душі, і виливає його з душі своєї, як гній з рани.
Читайте також
Маска, що ожила в богословських суперечках
Суперечка про одну грецьку літеру переконала святих отців, що особистість не можна звести до жодної якості. Так народилося поняття, без якого немислима сучасна людина.
Як псалом з помилками врятував солдата від демонів
Від прикордонних військ Візантії залишились боргові розписки, заповіти та потертий псалом-оберіг. За цими паперами видно віру людей, що пережила крах імперії.
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: митрополит
Розвиток адміністративної системи давньої Церкви створив інститут митрополій. У чому полягає баланс між соборною свободою та владою першого архієрея?
Золоті шви Воскресіння
Японська традиція склеювати розбиті піали лаком із дорогоцінним порошком перегукується з євангельськими образами.
Чернецька заставна крамниця без зиску
У XV столітті італійський ремісник, що позичив на хліб, за рік віддавав лихварю половину свого майна. Ченці-францисканці придумали, як зупинити це без жодного прибутку.
Місто танцювало до смерті під замовлену музику
Влітку 1518 року жителі Страсбурга виконували смертельні танці під музику, яку замовила місцева влада. Зупинити епідемію змогла не медицина, а Церква.