Притча: відлюдник і продавець. Про праведність, що досягнута неосудженням
Фото: pikabu.ru
І ось звернувся пустельник до Господа з прохальною молитвою:
- Сподоби, Господи, пізнати людину, яка більше мене самого в благочесті і молитві досягла успіху.
Сподобив Господь і відкрив пустельнику:
- Живе в місті, поруч з житлом твоїм, один продавець овочів, який вельми Мені життям своїм праведним догодив.
Зібрався чернець в дорогу і в місто відправився. Прийшов на ринок і став людей торгових і перехожих розпитувати, де йому продавця овочів знайти. Вказали йому люди місце і порадили, щоб дивився він уважніше, бо продавець овочів той людина з себе зовсім непримітна.
Довго шукав пустельник продавця овочів і знайшов! І справді виявився він людиною непоказною і непомітною. Став його пустельник розпитувати, чим це він так Господу догодив.
- Людина я маленька, непримітна, – відповідає продавець овочів, – і гадки не маю, чим це я Господу догодити зумів!
- Гаразд, – каже пустельник, – а відомо тобі, чи благочестиві інші мешканці міста цього?
- Звичайно, благочестиві! – відповідає продавець овочів. – Не грішать, спасаються, Господу нашому догоджають...
Гаразд. Вирішив пустельник не здаватися і зрозуміти, чим це продавець овочів так Господу догодив. Став віддалік і дивиться, як той торгує. Бачить пустельник, що кошик із зеленню порожніє швидко, а ось монет у продавця овочів особливо і не додається. Просить він за свої труди трохи, а часто і так зелень віддає людям бідним і безпритульним.
Скоро кошик зовсім спорожнів, а пустельника продавець овочів в гості до себе покликав і нічліг запропонував. Пішли вони через все місто. Йшли повз двори багатих, там музика грала і люди веселилися. Йшли повз двори бідних, звідки тільки стогони і плач доносилися. Дійшли і до халупи продавця овочів.
Продавкць овочів зварив юшку із зелені, якою він на ринку торгує, і покликав пустельника за стіл.
- Чим же ти живеш? – запитав пустельник.
- Так ось, що вторгую, на те і живу, – відповів продавець овочів.
- Так це вся їжа твоя і є? – здивувався пустельник.
- Дякуючи Богу, – відповів продавець овочів, – який мене від щедрот своїх і живить.
- Як гадаєш, – запитав пустельник, – а інші люди теж Господу дякують?
- У місті нашому, – відповідає продавець овочів, – живуть люди добрі і благочестиві. І всі вони Господу нашому за щедрі дари Його дякують.
- А ось ми з тобою повз двір багатого проходили, - каже пустельник. – І музика там грала, і вино рікою лилося, і страв всяких багато було. Думаєш, і там Бога славлять?
- Звичайно, славлять! – відповідав продавець овочів. – Вони більше всіх і славлять, бо щедріше за інших Господь наш їх обдарував!
Після такої відповіді пустельнику стало абсолютно ясно, чому саме догодив цей незлобивий продавець овочів Господу.
Читайте також
Анафема від імені мерця
У 1054 році християнський світ розкололося через документ без юридичної сили. Це історія про те, як амбіції та випадковий скандал виявилися важливішими за єдність.
55 мільйонів віруючих, або Як перепис 1937 року поставив СРСР у глухий кут
У розпал терору понад п'ятдесят мільйонів людей відкрито назвали себе віруючими. Ці цифри настільки налякали владу, що їх негайно засекретили на півстоліття.
Хвороба нашого століття в казці Андерсена
Версія казки, яку ми пам'ятаємо з дитинства, – обрізана. В оригіналі Герда перемагає зло молитвою «Отче наш», і від її подиху на морозі з'являються ангели.
Кресляр, який вигадав Грааль
Таємні досьє в Національній бібліотеці Франції, нащадки Христа, шифри Леонардо. Міфологія народилася з квартири у французькій глушині і закінчилася визнанням під присягою.
Афон за кілька хвилин від пробки на Столичному шосе
У Голосієві є балка, де замовкають сирени, перестає ловити мобільний і над головою змикається ліс. І до неї – двадцять хвилин від центру Києва.
Монофелітство – єресь, якій хотілося миру
У VII столітті Візантія була на межі краху. Частина ієрархії готова прийняти зручну формулу заради порятунку кордонів. Один старець відмовляється – і платить за це язиком і рукою.