Притча: відлюдник і продавець. Про праведність, що досягнута неосудженням

Фото: pikabu.ru

І ось звернувся пустельник до Господа з прохальною молитвою:

- Сподоби, Господи, пізнати людину, яка більше мене самого в благочесті і молитві досягла успіху.

Сподобив Господь і відкрив пустельнику:

- Живе в місті, поруч з житлом твоїм, один продавець овочів, який вельми Мені життям своїм праведним догодив.

Зібрався чернець в дорогу і в місто відправився. Прийшов на ринок і став людей торгових і перехожих розпитувати, де йому продавця овочів знайти. Вказали йому люди місце і порадили, щоб дивився він уважніше, бо продавець овочів той людина з себе зовсім непримітна.

Довго шукав пустельник продавця овочів і знайшов! І справді виявився він людиною непоказною і непомітною. Став його пустельник розпитувати, чим це він так Господу догодив.

- Людина я маленька, непримітна, відповідає продавець овочів, і гадки не маю, чим це я Господу догодити зумів!

- Гаразд, каже пустельник, а відомо тобі, чи благочестиві інші мешканці міста цього?

- Звичайно, благочестиві! відповідає продавець овочів. Не грішать, спасаються, Господу нашому догоджають...

Гаразд. Вирішив пустельник не здаватися і зрозуміти, чим це продавець овочів так Господу догодив. Став віддалік і дивиться, як той торгує. Бачить пустельник, що кошик із зеленню порожніє швидко, а ось монет у продавця овочів особливо і не додається. Просить він за свої труди трохи, а часто і так зелень віддає людям бідним і безпритульним.

Скоро кошик зовсім спорожнів, а пустельника продавець овочів в гості до себе покликав і нічліг запропонував. Пішли вони через все місто. Йшли повз двори багатих, там музика грала і люди веселилися. Йшли повз двори бідних, звідки тільки стогони і плач доносилися. Дійшли і до халупи продавця овочів.

Продавкць овочів зварив юшку із зелені, якою він на ринку торгує, і покликав пустельника за стіл.

- Чим же ти живеш? запитав пустельник.

- Так ось, що вторгую, на те і живу, відповів продавець овочів.

- Так це вся їжа твоя і є? здивувався пустельник.

- Дякуючи Богу, відповів продавець овочів, який мене від щедрот своїх і живить.

- Як гадаєш, запитав пустельник, а інші люди теж Господу дякують?

- У місті нашому, відповідає продавець овочів, живуть люди добрі і благочестиві. І всі вони Господу нашому за щедрі дари Його дякують.

- А ось ми з тобою повз двір багатого проходили, - каже пустельник. І музика там грала, і вино рікою лилося, і страв всяких багато було. Думаєш, і там Бога славлять?

- Звичайно, славлять! відповідав продавець овочів. Вони більше всіх і славлять, бо щедріше за інших Господь наш їх обдарував!

Після такої відповіді пустельнику стало абсолютно ясно, чому саме догодив цей незлобивий продавець овочів Господу.

Читайте також

Вода для серця: Чому Екзюпері писав про Хрещення, сам того не знаючи

Ми всі зараз блукаємо через пустелю втоми. Перечитуємо «Маленького принца» перед святом Богоявлення, щоб зрозуміти: навіщо нам насправді потрібна Жива вода.

Літургія під завалами: Про що мовчить зруйнована Десятинна церква

Князі втекли, еліта випарувалася. У палаючому Києві 1240 року з народом залишився лише невідомий митрополит, який загинув під уламками храму. Хроніка Апокаліпсису.

Святиня в кишені: Навіщо християни носили свинцеві фляги на шиї

Вони йшли пішки тисячі кілометрів, ризикуючи життям. Чому дешева свинцева фляжка з олією цінувалася дорожче золота і як вона стала прообразом нашої «тривожної валізки».

Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»

Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.

Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати

Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.

Розповіді про давню Церкву: становище мирян

У давнину громада могла вигнати єпископа. Чому ми втратили це право і стали безправними «статистами»? Історія великого перелому III століття.