Притча: відлюдник і продавець. Про праведність, що досягнута неосудженням
Фото: pikabu.ru
І ось звернувся пустельник до Господа з прохальною молитвою:
- Сподоби, Господи, пізнати людину, яка більше мене самого в благочесті і молитві досягла успіху.
Сподобив Господь і відкрив пустельнику:
- Живе в місті, поруч з житлом твоїм, один продавець овочів, який вельми Мені життям своїм праведним догодив.
Зібрався чернець в дорогу і в місто відправився. Прийшов на ринок і став людей торгових і перехожих розпитувати, де йому продавця овочів знайти. Вказали йому люди місце і порадили, щоб дивився він уважніше, бо продавець овочів той людина з себе зовсім непримітна.
Довго шукав пустельник продавця овочів і знайшов! І справді виявився він людиною непоказною і непомітною. Став його пустельник розпитувати, чим це він так Господу догодив.
- Людина я маленька, непримітна, – відповідає продавець овочів, – і гадки не маю, чим це я Господу догодити зумів!
- Гаразд, – каже пустельник, – а відомо тобі, чи благочестиві інші мешканці міста цього?
- Звичайно, благочестиві! – відповідає продавець овочів. – Не грішать, спасаються, Господу нашому догоджають...
Гаразд. Вирішив пустельник не здаватися і зрозуміти, чим це продавець овочів так Господу догодив. Став віддалік і дивиться, як той торгує. Бачить пустельник, що кошик із зеленню порожніє швидко, а ось монет у продавця овочів особливо і не додається. Просить він за свої труди трохи, а часто і так зелень віддає людям бідним і безпритульним.
Скоро кошик зовсім спорожнів, а пустельника продавець овочів в гості до себе покликав і нічліг запропонував. Пішли вони через все місто. Йшли повз двори багатих, там музика грала і люди веселилися. Йшли повз двори бідних, звідки тільки стогони і плач доносилися. Дійшли і до халупи продавця овочів.
Продавкць овочів зварив юшку із зелені, якою він на ринку торгує, і покликав пустельника за стіл.
- Чим же ти живеш? – запитав пустельник.
- Так ось, що вторгую, на те і живу, – відповів продавець овочів.
- Так це вся їжа твоя і є? – здивувався пустельник.
- Дякуючи Богу, – відповів продавець овочів, – який мене від щедрот своїх і живить.
- Як гадаєш, – запитав пустельник, – а інші люди теж Господу дякують?
- У місті нашому, – відповідає продавець овочів, – живуть люди добрі і благочестиві. І всі вони Господу нашому за щедрі дари Його дякують.
- А ось ми з тобою повз двір багатого проходили, - каже пустельник. – І музика там грала, і вино рікою лилося, і страв всяких багато було. Думаєш, і там Бога славлять?
- Звичайно, славлять! – відповідав продавець овочів. – Вони більше всіх і славлять, бо щедріше за інших Господь наш їх обдарував!
Після такої відповіді пустельнику стало абсолютно ясно, чому саме догодив цей незлобивий продавець овочів Господу.
Читайте також
Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара
Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.
Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть
Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.
Червоний терор в Україні: як більшовики грабували і осквернювали храми
За сухими протоколами ГубНК про «лом срібла» приховано систему свідомого блюзнірства. Вивчимо документальну хроніку 1919–22 років.
Святі врата: єдиний свідок, якому не ставлять запитань
Все навколо горіло, але цей надбрамний храм вистояв. Чому — не знає ніхто.
Речовий доказ №2: про що свідчить шматок льону з Ов'єдо
Плат 84 на 53 сантиметри з хаотичними, несиметричними плямами. Жоден експерт, який взявся за цей шматок льону, не зміг пояснити їх інакше, ніж підлинністю Євангелія.
Притвор: книга покаяння, яку ми розучилися читати
Ми проходимо через нього не зупиняючись. А він був побудований саме для того, щоб ми зупинилися і замислилися про головне.