За що тепер вручають «Оскар»

Режисери, які бажають отримати "Оскар", тепер мають ряд обмежень. Фото: СПЖ

Американська кіноакадемія оголосила про те, що починаючи з 2024 р. фільмів-номінанти на «Оскар» повинні будуть задовольняти новим стандартам. Їх чотири: A, B, C, і D. Для того, щоб заявка була прийнята вона повинна відповідати принаймні двом з них. Що ж припускають ці стандарти:

Стандарт А:

• Головний або другорядний герой фільму повинен бути з так званої «недопредставленої» етнічної групи. Це азіати, алеути, афроамериканці, індіанці, гаїтянці і так далі.
• Не менше 30% акторського складу повинні бути представниками «недопредставлених» груп. Або етнічної, або ЛГБТ, або мати інвалідність, або когнітивні порушення (недоумство, розлад психіки і т.д.).
• Основна сюжетна лінія, тема або розповідь фільму повинні бути зосереджені на недостатньо представлених групах.

Стандарт B: представники «недопредставлених груп» повинні займати керівні пости в кінокомпанії або знімальній групі.

Стандарт С: кінокомпанія повинна оплачувати або організовувати освіту, навчання або стажування для представників меншин.

Стандарт D: представники меншин повинні займати керівні пости у відділах маркетингу та реклами кіностудії.

Цікаві слова, якими представники Кіноакадемії пояснили нововведення: «Ми вважаємо, що ці стандарти стануть каталізатором довгострокових і істотних змін в нашій галузі».

Іншими словами, глядачі повинні будуть постійно бачити на екранах геїв, лесбіянок, акторів з небілим кольором шкіри, недоумкуватих або психічно ненормальних. А якщо врахувати, що кіно в сучасному світі є, напевно, головним інструментом для формування світогляду людей, то стає зрозуміло для чого все це робиться: щоб люди поступово ставали такими ж.

З 2016 року на екрани вийшов фільм «Місячне сяйво», який незабаром отримав приз «Золотий глобус» у номінації найкраща драма і номінувався на премію «Оскар» у 8 різних номінаціях. Фільм про життя неблагополучних афроамериканців з гомосексуальною сюжетною лінією.

Все саме так, як нині прописано у вимогах до картин, які в майбутньому будуть номінуватися на «Оскар». Тобто з 2024 року приблизно такими ж повинні бути всі фільми, які претендують на те, щоб отримати статуетку американської Кіноакадемії. А якщо врахувати, що така статуетка – це мрія всіх режисерів і продюсерів, то стає зовсім сумно.

Нові правила номінації на «Оскар – звичайна цензура?

У зв'язку з новими правилами номінування на «Оскар» можна виділити два аспекти. Перший сформулював керівник прес-служби патріарха Московського і всієї Русі Володимир Легойда. Він звернув увагу на ідеологічну схожість нових правил американської Кіноакадемії і нашої радянської цензури.

«Схоже, можна попрощатися зі свободою творчості в окремо взятій кіноспільноті. Думаю, що старому поколінню російської творчої еліти, яка знімав в епоху радянської цензури, буде з чим порівняти. <...> Схоже, американське кіно стає інструментом грубої ідеологічної пропаганди, яке ігнорує творчість і талант. Або ж, якщо свобода слова і творчості переможуть, рано чи пізно ці кайдани будуть скинуті», – написав В. Легойда у своєму telegram-каналі.

Так, нові правила Голлівуду – це не що інше як цензура. Звичайно, ніхто не забороняє знімати кіно, що не відповідає цим правилам. Але таке кіно вже не буде залучати відповідні фінанси, популярних акторів, талановитих операторів, креативних маркетологів і так далі. Адже проект фільму, що не має шансів потрапити в номінацію на «Оскар», їх навряд чи зацікавить. Це все сильно звужує творчі ідеї в кіноіндустрії, змушуючи знімати тільки те, що потрібно ідеологам ЛГБТ та іншої толерантності.

Нові правила Голлівуду – це не що інше як цензура. Звичайно ніхто не забороняє знімати кіно, що не відповідає цим правилам. Але таке кіно вже не буде залучати відповідні фінанси, популярних акторів, талановитих операторів, креативних маркетологів і так далі.

Так було не тільки в Радянському Союзі, будь-яка авторитарна держава так чи інакше намагалася змусити письменників, поетів, художників, кінематографістів та інших творчих людей оспівувати пануючу в цій державі ідеологію. Сьогодні США, та й багато європейських країн теж перетворюються саме в такі держави, де потрібно схилятися перед правами ЛГБТ, мігрантів, національних та інших меншин, але де не можна говорити про те, що «... ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужеложники, ні злодії, ні лихварі, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки – Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6, 9-10).

Цензура формує нову реальність

Інший аспект полягає в тому, що спільноти ЛГБТ та інших меншин вже давно перестали бути переслідуваними. Зараз їх ідеології вже відверто нав'язуються суспільству. Творча людина вже не може розраховувати на успіх, якщо вона не слідує тим установкам, які задає ліберальна цензура. Її змушують творити чітко в рамках цієї ідеології: оспівувати афроамериканців, створювати ореол шанування навколо ЛГБТ і так далі. А творча людина, у свою чергу, своїми письменницькими художніми або кіношедеврами формує у суспільства відповідне розуміння того, що добре, а що погано, що є норма, а що є відхилення від неї.

Таким чином сформований суспільний світогляд, наприклад, вже як належне сприймає те, як ні в чому не винні люди, яким «не пощастило» народитися з чорним кольором шкіри, стають на коліна перед натовпом, що безчинствують, громлять магазини і спалюють автомобілі.

Кілька днів тому в Національній баскетбольній асоціації (НБА) відбувся показовий випадок. Афроамериканець Монтрез Харрелл публічно назвав гравця з команди суперників, словенця Луку Дончіча, «боягузливою білою дупою». І ніхто не обурився, не підняв скандал, ніхто не вигнав Харрелла з НБА. Можна тільки уявити собі бурю обурення, якби образа прозвучала у зворотному порядку.

Ще сумніше бачити, як ідеологія ЛГБТ нав'язується маленьким дітям. Уже кілька останніх років в американських мультиках присутні гей-персонажі. Ось кілька останніх прикладів. На початку травня 2020 р. дві голлівудські кіностудії Disney і Pixar, творці мегапопулярних мультиків, випустили мультфільм «Вперед», в якому був другорядний персонаж лесбіянка-циклоп по імені Спектр. Сам мультик, до речі, вчить дітей магії, але зараз не про це. В анонсі до мультику спеціально підкреслюється, що озвучує цього циклопа відкрита лесбіянка, актриса Ліна Уейт.

А в кінці травня 2020 року ці ж кінокомпанії випустили мультфільм «Out», де вже гомосексуалісти – це головні герої, а їхні взаємини – основа сюжету. Фільм для вікової категорії 6 +.

Ми всі прекрасно знаємо особливості дитячої психіки, коли дитина наслідує улюбленим персонажам і прагне бути на них схожим. Нескладно здогадатися, що впливаючи на дитячу аудиторію ідеологи нової реальності формують завтрашній день. День, в якому статеві збочення стануть не просто нормою, а зразком для наслідування.

Як цьому протистояти?

Найпростіше сказати, що не потрібно дивитися американські фільми і мультфільми. Але якщо за часів СРСР у нас була прекрасна альтернатива, то зараз цього сказати не можна. Що ж робити?

По-перше, вкладати фінансові, адміністративні, а головне творчі ресурси у створення шедеврів, що відображають традиційні цінності.

Візьмемо, наприклад, фестиваль православного кіно «Покров». Він проводиться вже 17 років і його вже давно пора вивести на якісно новий рівень. Для цього звичайно необхідно понести значні матеріальні та інші витрати. І, звичайно, це повинен бути не разовий сплеск. Але в результаті можна створити гарну альтернативу тому ж Оскару.

Ми не тільки можемо, але і повинні щосили постаратися прищепити своїм дітям правильне відношення і до ЛГБТ, і поняття гріха взагалі. Сформувати у них християнський світогляд.

Інший приклад це фільм «Де ти, Адам?», режисера Олександра Запорощенка, який можна сміливо назвати шедевром документального кіно. Творцям фільму вартувало великих зусиль добитися прокату фільму в кінотеатрах. Зараз він демонструється, але тільки в деяких кінотеатрах і в обмеженій кількості сеансів.

І по-друге, ми не тільки можемо, але і повинні щосили постаратися прищепити своїм дітям правильне відношення і до ЛГБТ, і поняття гріха взагалі. Сформувати у них християнський світогляд. Не дати голлівудським кінопродюсерам вкрасти у нас душі наших дітей. А для цього потрібно приділяти своїм дітям якомога більше уваги, проводити з ними якомога більше часу і головне пам'ятати золоте правило виховання: діти не чують, діти бачать. Ось що вони побачать в нас, такими вони і виростуть.

Читайте також