Чому змінилося ставлення Церкви до акторської професії?

При всіх своїх недоліках кіно, як і театр, теж здатне навчати і розвивати. Фото: belta.by

Валерія Вольнова

Відповідає протоієрей Володимир Пучков:

- Ставлення Церкви до акторів і їх ремесла дійсно зазнало певну еволюцію. Від різко негативного і засуджуючого у давнину до цілком спокійного в наш час. Однак цій метаморфозі ми зобов'язані не стільки Церкві, скільки театру і кіно.

Театральні постановки півторатисячолітньою давності були у вузькому сенсі видовищами, в яких, або прямо оспівувалися ниці пристрасті, або глядачі спонукалися до таких. Як наслідок актори не тільки не відрізнялися високою моральністю, але і до шановних в суспільстві людей не відносилися. У наш час театр, за рідкісним винятком, далеко не низькопробне, аморальне лицедійство, а явище прямо зворотного порядку.

Середньостатистичну сучасну людину відвідування театру долучає до культури, прищеплює інтерес і смак до класичного мистецтва. Подібного, на жаль, не скажеш про кіно. Однак його проблема теж не в аморальності. Просто кіно – свого роду масовий продукт, який за визначенням не може бути проявом високого мистецтва. Але, знову-таки, при всіх своїх недоліках кіно теж здатне навчати і розвивати. І, отже, відносити акторське ремесло до розряду гріха ми не маємо ні приводу, ні необхідності.

Що ж стосується конкретного часу, коли у ставленні Церкви до акторського ремесла відбулася зміна, то конкретний час виділити непросто. Театр еволюціонував довго і дуже поступово. Як наслідок, зміни у ставленні до нього Церкви теж не могли відбутися одномоментно.

Читайте також