Що значить – шанувати батьків?
Шанування не припускає тотальної слухняності батькам з боку вже дорослих сина або дочки. Фото: HistoryTime
Олександр Таран
Відповідає протоієрей Володимир Пучков:
- Шанування батьків, яке пропонується заповіддю, означає повагу, шанобливе ставлення і любов. Плюс до цього послух в дитячому та юнацькому віці і турботу, коли батьки старі або хворі. Однак шанування не припускає тотальної слухняності батькам з боку вже дорослих сина або дочки.
Природно, міру шанування не можуть визначати самі батьки, оскільки в цьому випадку неможливо було б говорити ні про яку об'єктивну міру. Тим часом, ця міра цілком об'єктивна: її визначає як власне заповідь, так і совість людини, і елементарний здоровий глузд.
Звичайно, буває, що батьки мають свої власні уявлення про синівський обов'язок. У деяких бажання поваги переростає в манію і штовхає на маніпуляції щодо дітей, незалежно, до речі, від їх віку. Але в таких випадках в їх образах навряд чи можна когось звинувачувати.
Якщо Ви, ставлячись до батьків з повагою і турботою, намагаєтеся виконувати заповідь, то можете не турбуватися про те, що не робите чогось більшого. Навіть якщо батьки на це ображаються. Зрештою між «я образив» і «на мене образилися» існує суттєва різниця.
Читайте також
Наскільки страшний гріх роду?
Чи може гріх предків відображатися на нащадках, чи кожен несе відповідальність лише за свої вчинки? Про те, як Православна Церква ставиться до поняття «родовий гріх», розмірковує архімандрит Серапіон (Довлатов).
У чому полягає суть християнського подвигу?
Про сучасне подвижництво розмірковує протоієрей Василій Кучер.
Як навчитися любити Бога всім серцем, усіма думками і всією душею?
Про те, як полюбити Того, Хто тебе створив, розмірковує протоієрей Василій Кучер.
«Нехай воскресне Бог»: чому ми говоримо про минулу подію як про майбутню?
Лінгвістичні та богословські особливості відомої молитви розбирає протоієрей Василій Кучер.
Як пережити втрату духівника?
Відхід наставника – величезне випробування. Протоієрей Вадим Гладкий про те, як впоратися з втратою духівника і чому ця подія – крок до духовного дорослішання.