Чи грішно мріяти?

Мрійливість. Альфонс Муха. 1897. Фрагмент. Фото: wikimedia.org

Ярослава Конош

Відповідає секретар Синодальної літургічної комісії УПЦ протоієрей Димитрій Гарчук:

–  Це залежно від того, про що та як мріяти.

Вкрай некорисним є відірване від реальності ставлення до себе і навколишнього світу. Такого роду мрійливість, на думку святих отців, походить від диявола, супутня дозвільному способу життя та нерідко призводить до зневіри. Віддаватися зведенню повітряних замків, безумовно, гріх.

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) зауважував: «Наслідки мрійливості: втрата уваги до себе, розсіяність розуму та жорсткість серця під час молитви; звідси – душевний розлад». Слова святителя про душевний розлад не просто фігура мови.

Мрійливість має не лише духовний, а й психічний вимір. У сучасній психології є навіть таке поняття – «дезадаптивна мрійливість», коли фантазії повністю захоплюють людину, починають витісняти реальне життя, забирати більшу частину часу, що значно погіршує якість життя.

Але мріяти можна й інакше, не втрачаючи зв'язку з реальністю. Мрії такого типу схожі на віру, яка визначає життя людини, допомагає їй ставити перед собою досяжні цілі, вибудовувати образ дій. Адже здатність до абстрактного мислення, уяви, як і решта наших властивостей, теж вкладена в нас Творцем, а отже, уся справа в її правильному вживанні.

Згадаймо знамените «у мене є мрія» Мартіна Лютера Кінга. Цій мрії-цілі, в якій втілилося його бачення майбутнього, він присвятив усе своє життя та увійшов в історію як лідер руху за громадянські права чорношкірих.

Можна навести приклади багатьох видатних людей, які залишили слід в історії тільки тому, що успішно втілили свою мрію в життя. Та й будь-які інші приклади, коли людина реалізує добрі, світлі, перспективні й корисні мрії та вживає їх на благо собі й ближнім. Таку «мрійливість» можна лише вітати.

Читайте також