Авва Агафон та прокажений
Милостиня. Фото: offshoreview.eu
Ішов якось авва Агафон у місто для продажу скромного рукоділля і на дорозі побачив прокаженого, що лежав. Той спитав його:
– Куди йдеш?
– Іду до міста, – відповів авва Агафон, – продати своє рукоділля.
– Вияви любов, знеси і мене туди.
Старець підняв його, на своїх плечах відніс у місто. Прокажений сказав йому:
– Поклади мене там, де будеш продавати своє рукоділля.
Старець так і вчинив. Коли він продав одну річ, прокажений запитав його:
– За скільки це ти продав?
– За стільки, – відповів старець.
Прокажений попросив:
– Купи мені хліба.
Коли старець продав іншу річ, прокажений запитав:
– Це за скільки продав?
– За стільки, – відповів старець.
– Купи мені ще хліба.
Старець купив. Коли ледве розпродав своє рукоділля і хотів піти, прокажений спитав:
– Ти йдеш?
– Іду, – відповів авва.
Прокажений сказав:
– Вияви любов, віднеси мене туди, звідки приніс.
Старець зробив і це. Тоді прокажений сказав:
– Благословенний ти, Агафоне, від Господа на небесах і на землі.
Авва озирнувся на прокаженого і не побачив нікого. То був ангел Господній, що прийшов випробувати старця.
Читайте також
Святий проти системи: Приховані смисли фільму «Таємне життя» Терренса Маліка
Історія австрійського фермера, який відмовив Гітлеру і зійшов на ешафот, повторюючи подвиг Іоанна Хрестителя. Чому голос совісті важливіший за інстинкт самозбереження.
Вода для серця: Чому Екзюпері писав про Хрещення, сам того не знаючи
Ми всі зараз блукаємо через пустелю втоми. Перечитуємо «Маленького принца» перед святом Богоявлення, щоб зрозуміти: навіщо нам насправді потрібна Жива вода.
Літургія під завалами: Про що мовчить зруйнована Десятинна церква
Князі втекли, еліта випарувалася. У палаючому Києві 1240 року з народом залишився лише невідомий митрополит, який загинув під уламками храму. Хроніка Апокаліпсису.
Святиня в кишені: Навіщо християни носили свинцеві фляги на шиї
Вони йшли пішки тисячі кілометрів, ризикуючи життям. Чому дешева свинцева фляжка з олією цінувалася дорожче золота і як вона стала прообразом нашої «тривожної валізки».
Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»
Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.
Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати
Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.