Авва Агафон та прокажений

Милостиня. Фото: offshoreview.eu

Ішов якось авва Агафон у місто для продажу скромного рукоділля і на дорозі побачив прокаженого, що лежав. Той спитав його:

– Куди йдеш?

– Іду до міста, – відповів авва Агафон, – продати своє рукоділля.

– Вияви любов, знеси і мене туди.

Старець підняв його, на своїх плечах відніс у місто. Прокажений сказав йому:

– Поклади мене там, де будеш продавати своє рукоділля.

Старець так і вчинив. Коли він продав одну річ, прокажений запитав його:

– За скільки це ти продав?

– За стільки, – відповів старець.

Прокажений попросив:

– Купи мені хліба.

Коли старець продав іншу річ, прокажений запитав:

– Це за скільки продав?

– За стільки, – відповів старець.

– Купи мені ще хліба.

Старець купив. Коли ледве розпродав своє рукоділля і хотів піти, прокажений спитав:

– Ти йдеш?

– Іду, – відповів авва.

Прокажений сказав:

– Вияви любов, віднеси мене туди, звідки приніс.

Старець зробив і це. Тоді прокажений сказав:

– Благословенний ти, Агафоне, від Господа на небесах і на землі.

Авва озирнувся на прокаженого і не побачив нікого. То був ангел Господній, що прийшов випробувати старця.

Читайте також

Святий проти системи: Приховані смисли фільму «Таємне життя» Терренса Маліка

Історія австрійського фермера, який відмовив Гітлеру і зійшов на ешафот, повторюючи подвиг Іоанна Хрестителя. Чому голос совісті важливіший за інстинкт самозбереження.

Вода для серця: Чому Екзюпері писав про Хрещення, сам того не знаючи

Ми всі зараз блукаємо через пустелю втоми. Перечитуємо «Маленького принца» перед святом Богоявлення, щоб зрозуміти: навіщо нам насправді потрібна Жива вода.

Літургія під завалами: Про що мовчить зруйнована Десятинна церква

Князі втекли, еліта випарувалася. У палаючому Києві 1240 року з народом залишився лише невідомий митрополит, який загинув під уламками храму. Хроніка Апокаліпсису.

Святиня в кишені: Навіщо християни носили свинцеві фляги на шиї

Вони йшли пішки тисячі кілометрів, ризикуючи життям. Чому дешева свинцева фляжка з олією цінувалася дорожче золота і як вона стала прообразом нашої «тривожної валізки».

Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»

Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.

Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати

Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.