Авва Агафон та прокажений
Милостиня. Фото: offshoreview.eu
Ішов якось авва Агафон у місто для продажу скромного рукоділля і на дорозі побачив прокаженого, що лежав. Той спитав його:
– Куди йдеш?
– Іду до міста, – відповів авва Агафон, – продати своє рукоділля.
– Вияви любов, знеси і мене туди.
Старець підняв його, на своїх плечах відніс у місто. Прокажений сказав йому:
– Поклади мене там, де будеш продавати своє рукоділля.
Старець так і вчинив. Коли він продав одну річ, прокажений запитав його:
– За скільки це ти продав?
– За стільки, – відповів старець.
Прокажений попросив:
– Купи мені хліба.
Коли старець продав іншу річ, прокажений запитав:
– Це за скільки продав?
– За стільки, – відповів старець.
– Купи мені ще хліба.
Старець купив. Коли ледве розпродав своє рукоділля і хотів піти, прокажений спитав:
– Ти йдеш?
– Іду, – відповів авва.
Прокажений сказав:
– Вияви любов, віднеси мене туди, звідки приніс.
Старець зробив і це. Тоді прокажений сказав:
– Благословенний ти, Агафоне, від Господа на небесах і на землі.
Авва озирнувся на прокаженого і не побачив нікого. То був ангел Господній, що прийшов випробувати старця.
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.