Притча: Зовнішнє та внутрішнє

Жебрак. Фото: vsegda-pomnim.com

Один цар, роз'їжджаючи царством зі своїми придворними, зустрів двох старців-жебраків у подертому одязі. Він негайно зупинився, вийшов із колісниці, вклонився їм до землі й поцілував їх.

Придворні образилися таким вчинком царя, який принижує, за їхнім розумінням, царську гідність. Прямо ж висловити своє невдоволення не наважилися. Пояснити цареві непристойність його вчинку взявся його рідний брат. Цар вислухав і пообіцяв дати йому відповідь.

Місто це мало такий звичай. До громадянина, засудженого до смертної кари, напередодні надсилався герольд із сурмою і починав перед вікнами його будинку сурмити.

Цар увечері того ж дня, коли мав пояснення з братом, послав сурмача до вікон його будинку. Той, звісно, засмутився і всю ніч провів без сну.

Вранці пішов він разом зі своєю дружиною до царського палацу. Цар прийняв його у своїх внутрішніх покоях і сказав:

– Нерозумний! Ти злякався проповідника моєї волі, хоча не зробив проти мене нічого, гідного смертної кари. Як же тобі можна було вчити мене, коли я віддав перевагу жебракам – проповідникам Божим, які гучніше за всяку сурму проповідують мені про смерть і про страшне пришестя мого Владики, перед яким я без числа згрішаю? Так, нині викриваючи своє безумство, – підсумував цар, – злякався ти.

Але оскільки брат висловив своє невдоволення цареві за порадою придворних вельмож, то цар і їх не залишив без викриття. Він наказав влаштувати чотири ящики, два з них позолотити зовні, а всередину покласти смердючих кісток; інші ж обмазати смолою та сажею, всередину покласти дорогоцінне каміння.

Приготувавши це, цар покликав вельмож і, вказуючи на ящики, запитав їх:

– Які ящики кращі: визолочені чи обмазані смолою?

Вельможі вказали на перші. Цар наказав розкрити ті й інші. Справа пояснилася. Тоді цар сказав вельможам:

– Знайте ж, що треба звертати увагу на внутрішнє й сокровенне, а не на зовнішнє. Ви образилися, коли я вклонився погано вдягненим жебракам. А я бачив очима розуму, що вони чесні й шляхетні душею.

Читайте також

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.

Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»

У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.

Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість

Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.

Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки

Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.