Притча: Зовнішнє та внутрішнє

Жебрак. Фото: vsegda-pomnim.com

Один цар, роз'їжджаючи царством зі своїми придворними, зустрів двох старців-жебраків у подертому одязі. Він негайно зупинився, вийшов із колісниці, вклонився їм до землі й поцілував їх.

Придворні образилися таким вчинком царя, який принижує, за їхнім розумінням, царську гідність. Прямо ж висловити своє невдоволення не наважилися. Пояснити цареві непристойність його вчинку взявся його рідний брат. Цар вислухав і пообіцяв дати йому відповідь.

Місто це мало такий звичай. До громадянина, засудженого до смертної кари, напередодні надсилався герольд із сурмою і починав перед вікнами його будинку сурмити.

Цар увечері того ж дня, коли мав пояснення з братом, послав сурмача до вікон його будинку. Той, звісно, засмутився і всю ніч провів без сну.

Вранці пішов він разом зі своєю дружиною до царського палацу. Цар прийняв його у своїх внутрішніх покоях і сказав:

– Нерозумний! Ти злякався проповідника моєї волі, хоча не зробив проти мене нічого, гідного смертної кари. Як же тобі можна було вчити мене, коли я віддав перевагу жебракам – проповідникам Божим, які гучніше за всяку сурму проповідують мені про смерть і про страшне пришестя мого Владики, перед яким я без числа згрішаю? Так, нині викриваючи своє безумство, – підсумував цар, – злякався ти.

Але оскільки брат висловив своє невдоволення цареві за порадою придворних вельмож, то цар і їх не залишив без викриття. Він наказав влаштувати чотири ящики, два з них позолотити зовні, а всередину покласти смердючих кісток; інші ж обмазати смолою та сажею, всередину покласти дорогоцінне каміння.

Приготувавши це, цар покликав вельмож і, вказуючи на ящики, запитав їх:

– Які ящики кращі: визолочені чи обмазані смолою?

Вельможі вказали на перші. Цар наказав розкрити ті й інші. Справа пояснилася. Тоді цар сказав вельможам:

– Знайте ж, що треба звертати увагу на внутрішнє й сокровенне, а не на зовнішнє. Ви образилися, коли я вклонився погано вдягненим жебракам. А я бачив очима розуму, що вони чесні й шляхетні душею.

Читайте також

Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»

Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.

Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати

Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.

Розповіді про давню Церкву: становище мирян

У давнину громада могла вигнати єпископа. Чому ми втратили це право і стали безправними «статистами»? Історія великого перелому III століття.

Бунт у печерах: Як київські святі перемогли князів без зброї

Князь погрожував закопати їх живцем за те, що вони постригли його бояр. Хроніка першого конфлікту Лаври та держави: чому монахи не злякалися вигнання.

Світанкова утреня: навіщо в храмі співаються пісні Мойсея і Соломона?

Сонце сходить, і псалми змінюються древніми гімнами перемоги. Чому християни співають пісні Старого Завіту і як ранкове богослужіння перетворилося на поетичну енциклопедію?

Криваве срібло: як крадіжка у Віфлеємі спровокувала Кримську війну

Ми звикли, що війни починаються через нафту або території. Але в XIX столітті світ ледве не згорів через одну срібну зірку і зв'язку ключів від церковних дверей.