Брехня, хейт та погрози як аргументи за заборону УПЦ

Києво-Печерська лавра

Виділимо основні тези.

1. УПЦ «керують із країни-агресора», а тому її заборона не буде порушенням закону про свободу віри і втручанням у справи Церкви. Мовляв, УПЦ – це «не про Христа».

На жаль, нардеп бреше. РПЦ і раніше ніяк не керувала УПЦ. А після Собору 2022 р. зі Статуту УПЦ прибрано ВСІ згадки про адмінзв'язки в МП. Залишилася лише Грамота про самостійність. Але там немає жодного слова про «керівництво» з боку РПЦ.

Нещодавно Запорізький митрополит Лука поставив владі просте питання – а в чому конкретно виражається управління УПЦ «країною-агресором»? Які механізми?

Хотілося б переадресувати це питання і Потураєву. Адже це не складно. Якщо керують – нехай скаже – хто, де, в чому і на якій підставі.

2. Потураєв закликає ЗМІ чинити тиск на нардепів, щоб змусити їх голосувати за законопроект про заборону УПЦ. Мовляв, треба їм дзвонити та вимагати публічно озвучити свою позицію.

Напередодні речник Ради оголосив, що законопроект про заборону УПЦ не виносять до зали, бо немає потрібних 226 голосів. Лідер «С14» Є. Карась пообіцяв «набити *бало» кожному нардепу, який відмовиться голосувати за заборону. Йому лише потрібні імена та списки. І ось тепер Потураєв фактично закликав такі списки скласти. Давайте уявимо середньостатистичного нардепа, який не хоче голосувати за заборону УПЦ, але ще менше хоче хейту на свою адресу, а ще менше – розправи від радикалів. Що він зробить тепер?

І наскільки взагалі законним є тиск на народних депутатів з метою змусити їх проголосувати так, а не інакше? Якщо за «кнопкодавство» є кримінальна відповідальність, то чому її немає за дії Потураєва?

Брехня, хейт та погрози як аргументи за заборону УПЦ.

Читайте також