Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Одним із головних аргументів влади при нав'язуванні нового церковного календаря була теза про єдність країни. Мовляв, це згуртує людей і піде Україні на користь.
Чи згуртувалися українці, може сказати лише масштабне й об'єктивне соціологічне дослідження. Але є ознаки того, що замість декларованої єдності новий стиль приніс лише нові поділи.
Приклад. Тернопільська піцерія КІСТО звернулася до підписників у Facebook з таким текстом:
«Рівно через тиждень, 14.10, деякі персони святкуватимуть Покрову, яка уже минула. Як із ними боротися? Що ними командує?»
Сторінка КІСТО популярністю не користується: її публікації зазвичай збирають до десятка лайків і пару коментарів. Допис про Покров за добу набрав понад 2,5 тис. реакцій і майже 5 тис. коментарів. Тема явно болюча: люди активно сперечаються.
І переважна більшість з автором не згодна. Проти його позиції висловилися 86%. Коментатори радять авторові боротися на фронті, а не з віруючими, нагадують, що 14 жовтня Покров святкують Єрусалим і Афон, і що так святкували їхні батьки та діди. Багато хто з іронією пропонує тоді вже перенести й власний день народження.
Позицію автора підтримали лише 3%, і їхні «аргументи» – здебільшого образи на адресу тих, хто святкує 14-го: «путінські прихвосні», «ждуни», «московські попи». Таких людей пропонують «внести до бази», «позбавити прав», «за поребрик усіх УПЦ МП». Ще 11% коментарів – нейтральні або не за темою.
Показово, що допис було адресовано тернопільській аудиторії, де громад УПЦ украй мало, а переважають УГКЦ і ПЦУ, які перейшли на новий календар. І влада, і представники цих конфесій запевняють, що новий стиль прийняли практично всі. Але коментарі українців показують абсолютно протилежну картину.
Які звідси висновки? Дуже прості.
1. Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
2. Жодної «єдності» він не приніс. Усе якраз навпаки: між українцями пролягла ще одна лінія розколу, і конфлікти в коментарях це наочно демонструють.
3. Захоплення храмів УПЦ не означають зникнення її віруючих. Вони моляться так само, як їхні предки, і нікуди переходити не збираються.
Щойно владі набридне розігрувати церковну карту, результати церковної реформи можуть виявитися ще жалюгіднішими.
