Святі отці про мужність і терпіння
Отці Церкви. Фрагмент мозаїки Софії Київської. ХІ ст. Фото: wikipedia.org
«Мужність є не що інше, як твердість в істині й опір ворогам: коли не поступишся ним, вони відступлять і зовсім не з'являться більше».
Преподобний Антоній Великий
* * *
«Надто засмучуватися зовнішніми труднощами – ознака маловірності; надто засмучуватися внутрішніми – ознака гордості…»
Ігумен Никон (Воробйов)
* * *
«Мужність серця є допомога для душі, після Бога...»
Преподобний авва Ісайя
* * *
«Того визнаю справді мужнім, кого не збентежила зла підступність ворогів. Бо багато хто зазвичай буває подоланий подібними обставинами, а він і в несприятливих обставинах не виявляється легко вловимим, але й напасті переносить благодушно, і підступи звертає у випадок до набуття слави, не принижується до рабського догоджання, але дотримується такого способу думок, який вищий за все, що не зловмишляють інші, й, на мою думку, він мужній. Оскільки у благоденстві легко дотримуватись розсудливості й немужнім, скрутні ж обставини дають побачити людей добрих, то наймужнішим вважаю того, хто у благоденстві та у важких обставинах не принижується».
Ісидор Пелусіот
* * *
«Справа мужності в тому, щоб правити п'ятьма почуттями і не допускати, щоб через них опоганювалася наша внутрішня людина – дух, або зовнішня – тіло».
Авва Євагрій
* * *
«Що б ти не робив, роби те з терпінням, і Бог допоможе тобі в усіх ділах твоїх і в усьому, що б не сталося з тобою».
Преподобний Антоній Великий
* * *
«Мужність є твердість у небезпеці...»
Святитель Григорій Богослов
* * *
«Якщо хтось думає, що він причетний і всім чеснотам, але не витерпить до кінця (пор.: Мф. 10, 22), то не уникне мереж диявольських і не буде спрямований на досягнення Царства Небесного. Бо й ті, які вже тут отримали заручини (вічному життю), потребують терпіння, щоб сприйняти в майбутньому досконалу нагороду за подвиг».
Священномученик Петро Дамаскин
* * *
«Хто став рабом Господа, той боїться одного свого Владики; а в кого немає страху Господнього, той часто й тіні своєї боїться».
Преподобний Іоанн Ліствичник
* * *
«Є один мудрий спосіб для успіху на нашій подвижницькій ниві. Коли хтось забажає істинного життя, він пізнає, що кожна скорбота, вільна чи мимовільна, стає смертю для матері всіх лих – насолоди, і так приймає з подякою будь-який жорстокий напад мимовільних спокус. Терпінням він перетворює скорботи на легкі й рівні шляхи, які безпомилково ведуть у життя вічне».
Іосиф Ватопедський
* * *
«Істинна свята мужність завжди пов'язана з почуттям глибокого смирення. Смиренний завжди готовий все потерпіти, і внутрішнє, і зовнішнє, вважаючи себе гідним не тільки скорбот, що посилаються, але й ще більших. Смиренного засмутити, збентежити не можна – він завжди готовий до всього, так і сказав Мойсей Мурин, коли його вигнали з трапези: "Поспішав і не зволікав" (Пс. 118: 60). Отже, приготуємо свої душі й серця смиренністю, і вона допоможе нам у терпінні всяких спокус».
Преподобний Никон Оптинський
* * *
«В нашому спасінні головне треба мати мужність, тобто всіма способами намагатися примушувати себе на всяке добро, на немочі менше треба звертати уваги. Різні недуги й нудьги – лінощам і недбальству онуки. Терпіння і смиренність, і самодокорення потрібно нам у всякому ділі мати».
Преподобний Іосиф Оптинський
* * *
«Чим більше людина боїться, тим більше спокушає її ворог. Той, у якому є боягузтво, повинен постаратися його вигнати».
Старець Паїсій Святогорець
* * *
«Христова любов – приклад найбільшої мужності. Це та мужність, перед якою тремтять і смерть, і пекло».
Святитель Миколай Сербський
* * *
«Душа, яка здобула смиренність, завжди пам'ятає Бога і думає: "Бог створив мене; Він страждав за мене; Він прощає мені гріхи і втішає мене; Він живить мене і піклується про мене. То що мені дбати про себе, або чого мені боятися, хоча б мені й смерть загрожувала"».
Преподобний Силуан Афонський
* * *
«Як терпіння є благом Христовим, так, навпаки, нетерпіння є зло диявола, і як той, у кому живе Христос, є терплячим, так, навпаки, завжди буває нетерплячий той, чиїм розумом володіє непотреба диявола».
Священномученик Кипріян Карфагенський
* * *
«Часте збудження дратівливості робить розум боязким і позбавляє мужності. Зцілення від цієї недуги приносять благостиня, людинолюбство, любов і милосердя».
Преподобний Максим Сповідник
* * *
«Терпіння є зміцненням для всіх чеснот. І жодна з чеснот без нього не може встояти, бо кожен, хто звернувся назад, не керований є в Царстві Божому» (Лк. 9, 62).
Священномученик Петро Дамаскин
* * *
«Якщо одного разу ти довірив себе Господеві, який у всьому тяжіє для охорони твоєї й нагляду за тобою, і якщо підеш у слід Його, то не турбуйся знову про щось таке, але скажи душі своїй: "На всяку справу тяжіє для мене Той, Кому одного разу я віддав душу свою. Мене тут нема; Він це знає". Тоді на ділі побачиш чудеса Божі: побачиш, як повсякчас Бог близький, щоб визволяти тих, хто боїться Його, і як Його Промисл оточує їх...»
Преподобний Ісаак Сирін
Читайте також
Анафема від імені мерця
У 1054 році християнський світ розкололося через документ без юридичної сили. Це історія про те, як амбіції та випадковий скандал виявилися важливішими за єдність.
55 мільйонів віруючих, або Як перепис 1937 року поставив СРСР у глухий кут
У розпал терору понад п'ятдесят мільйонів людей відкрито назвали себе віруючими. Ці цифри настільки налякали владу, що їх негайно засекретили на півстоліття.
Хвороба нашого століття в казці Андерсена
Версія казки, яку ми пам'ятаємо з дитинства, – обрізана. В оригіналі Герда перемагає зло молитвою «Отче наш», і від її подиху на морозі з'являються ангели.
Кресляр, який вигадав Грааль
Таємні досьє в Національній бібліотеці Франції, нащадки Христа, шифри Леонардо. Міфологія народилася з квартири у французькій глушині і закінчилася визнанням під присягою.
Афон за кілька хвилин від пробки на Столичному шосе
У Голосієві є балка, де замовкають сирени, перестає ловити мобільний і над головою змикається ліс. І до неї – двадцять хвилин від центру Києва.
Монофелітство – єресь, якій хотілося миру
У VII столітті Візантія була на межі краху. Частина ієрархії готова прийняти зручну формулу заради порятунку кордонів. Один старець відмовляється – і платить за це язиком і рукою.