Коли влада стурбована чужою ненавистю, а свою не помічає
Президент Володимир Зеленський. Фото: president.gov.ua
За його словами, це типовий для РФ приклад «культури ненависті до інших народів, яку пропагує державне телебачення, експерти та влада».
«Для російських пропагандистів на офіційному телебаченні риторика ненависті є звичайною справою», – вважає Зеленський.
І ми в жодному разі не ставимо під сумнів слова Президента України. Ось тільки є одне але. Якщо в них «РФ» замінити на «Україну», а «інші народи» – на «вірян УПЦ», то вони немов сказані про нас.
Судіть самі, як це могло б виглядати: «Вирази "фсбшна церква", "колаборанти", "москалі", образи та хейтинг вірян УПЦ – це типовий приклад культури ненависті до православних, яку пропагує державне телебачення, експерти та влада. Для наших пропагандистів на офіційному телебаченні риторика ненависті є звичайною справою».
А особливо доречною в цьому зв'язку виглядає остання фраза Зеленського, присвячена подіям у Махачкалі: «Ненависть – це те, що спонукає до агресії та терору. Ми повинні працювати разом, щоб протистояти ненависті».
І в контексті подій навколо УПЦ ці слова звучать особливо актуально.
Читайте також
Рамадан для влади ближчий, ніж Великий піст?
Невже мусульмани та іудеї, яких у країні трохи більше відсотка населення, стали привілейованим класом? Адже Україна вважається християнською країною.
Молитва для Зеленського
Якщо Думенко складає для походу до Ради молитву, де перераховуються окремо президент, Рада і уряд, ми розуміємо: ці слова адресовані не Богу, а людям, які його запросили до Ради.
ДЕСС: мусульман від ТСН захищаємо, УПЦ – не помічаємо
Влада кидається захищати жменю мусульман, що належать до інших національностей, але демонстративно не помічає цькування мільйонів православних українців.
Стало відомо, як ПЦУ використовує захоплені храми
У Корсунь-Шевченківському захоплений у УПЦ храм Спаса Нерукотворного члени ПЦУ використовують як склад одягу.
Чому злодій, який крав у ЗСУ, може вийти з СІЗО, а владика Арсеній – ні?
Злодій, який крав їжу у солдатів у воєнний час, має право вийти на свободу, а у архієрея, який годував у Лаврі сотні знедолених біженців, такого права немає.
«В СРСР не існує переслідуваних за релігійні переконання»
Одним з найганебніших явищ у житті нинішньої релігійної спільноти України стала співучасть у виправданні розправи над УПЦ.