Притча: Райське випробування та горобець

Якоб Йорданс «Адам і Єва», фрагмент. Фото: з відкритих джерел

Дві маленькі сестри, прослухавши біблійну історію про вигнання Адама і Єви з раю, сказали батькові:

– Тату, якби ми з Оленою були в раю, то нізащо б не з'їли плід пізнання добра і зла. Адже Бог не дозволив його чіпати, правда, тату?

– Правда, – посміхнувся батько та вклав дітей спати.

На ранок батько встав раніше за всіх, спіймав на дворі горобця та посадив його в непрозору каструлю. Розбудивши дівчаток, він показав їм каструлю, яку поставив на підвіконня відчиненого вікна в кухні та сказав:

– Будь ласка, не знімайте кришку з цієї каструлі, поки я не прийду з роботи. Коли я повернуся, сам покажу вам сюрприз, який там знаходиться. Якщо будете слухняні, куплю вам нову гру.

Батьки пішли на роботу, а доньки залишилися вдома самі. Усіма силами намагалися вони себе відволікти від каструлі, що стояла на кухні. Вони давно переграли в усі ігри, які знали, але цікавість не давала їм спокою – дуже хотілося зазирнути під кришку. Зрештою, старша Марійка вмовила молодшу Олену, яка досі боялася, що батько буде сварити, зробити це.

– Ми тільки одним оком глянемо й закриємо, – сказала вона. – Тато навіть не дізнається.

Але щойно Олена підняла кришку, горобець вилетів у вікно. Злякавшись, дівчатка закрили порожню каструлю. Увечері повернувся батько і, побачивши, що каструля порожня, сказав:

– Ну що, маленькі Єви, не витримали, випустили пташку. Ось так і біблійна Єва не втрималася, щоб не скуштувати плід пізнання добра і зла.

– Тату, що це було за дерево таке і чому з нього не можна було їсти? – запитала Марійка.

– Дерево було звичайним, і плоди їстівними, але, порушивши заборону Бога, перші люди самі начебто вибрали зло замість добра, бо всяке зло починається з неслухняності, а зі слухняності – все добре, чого б навчив Бог перших людей, якби вони були слухняні. Цей горобець був для вас сьогодні деревом добра і зла, і ви теж не послухалися мене. Випробування Адама і Єви виявилося вам не до снаги.

Читайте також

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років

За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.