Притча: Райське випробування та горобець
Якоб Йорданс «Адам і Єва», фрагмент. Фото: з відкритих джерел
Дві маленькі сестри, прослухавши біблійну історію про вигнання Адама і Єви з раю, сказали батькові:
– Тату, якби ми з Оленою були в раю, то нізащо б не з'їли плід пізнання добра і зла. Адже Бог не дозволив його чіпати, правда, тату?
– Правда, – посміхнувся батько та вклав дітей спати.
На ранок батько встав раніше за всіх, спіймав на дворі горобця та посадив його в непрозору каструлю. Розбудивши дівчаток, він показав їм каструлю, яку поставив на підвіконня відчиненого вікна в кухні та сказав:
– Будь ласка, не знімайте кришку з цієї каструлі, поки я не прийду з роботи. Коли я повернуся, сам покажу вам сюрприз, який там знаходиться. Якщо будете слухняні, куплю вам нову гру.
Батьки пішли на роботу, а доньки залишилися вдома самі. Усіма силами намагалися вони себе відволікти від каструлі, що стояла на кухні. Вони давно переграли в усі ігри, які знали, але цікавість не давала їм спокою – дуже хотілося зазирнути під кришку. Зрештою, старша Марійка вмовила молодшу Олену, яка досі боялася, що батько буде сварити, зробити це.
– Ми тільки одним оком глянемо й закриємо, – сказала вона. – Тато навіть не дізнається.
Але щойно Олена підняла кришку, горобець вилетів у вікно. Злякавшись, дівчатка закрили порожню каструлю. Увечері повернувся батько і, побачивши, що каструля порожня, сказав:
– Ну що, маленькі Єви, не витримали, випустили пташку. Ось так і біблійна Єва не втрималася, щоб не скуштувати плід пізнання добра і зла.
– Тату, що це було за дерево таке і чому з нього не можна було їсти? – запитала Марійка.
– Дерево було звичайним, і плоди їстівними, але, порушивши заборону Бога, перші люди самі начебто вибрали зло замість добра, бо всяке зло починається з неслухняності, а зі слухняності – все добре, чого б навчив Бог перших людей, якби вони були слухняні. Цей горобець був для вас сьогодні деревом добра і зла, і ви теж не послухалися мене. Випробування Адама і Єви виявилося вам не до снаги.
Читайте також
Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі
Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.