Притча про батька і сина: «Чому ти мене не прощаєш?»
Близьким людям ми чомусь прощаємо набагато менше, ніж чужим. Фото: express-novosti.ru
Тільки ось батько ніяк не хотів його пробачити, хоча був людиною побожною: і храм відвідував, бідним допомагав. Скільки не намагався син з батьком примиритися – все марно.
Переодягнувся тоді син жебраком, постукав у батьківські двері і просить:
- Винеси мені, добра людина, шматок хліба.
Батько дав йому хліба, а син тоді і каже:
- Але ж це я, син твій. Чому ж ти над незнайомим жебраком зглянувся, а до мене жалю не маєш?
І батько його пробачив.
Читайте також
Кров на фундаменті вітчизняного християнства
Історія перших київських мучеників Феодора та Іоанна, чия смерть показала князю Володимиру страшну зворотню сторону язичництва і визначила Хрещення Русі.
Лід рушив: чому у зла не вистачить снігу, щоб скасувати весну
У світі, де «завжди зима, але ніколи не Різдво», ми впізнаємо свою реальність. Про те, чому лід відчаю приречений розтанути, і яку ціну Бог заплатив за нашу весну.
Зламаний ніс святителя: що знайшли лікарі в гробниці Миколая Чудотворця
Про результати експертизи 1953 року: сліди катувань, тюремний артрит і загадка мироточення з сухих кісток, яку наука не може пояснити більше півстоліття.
Сім єпископів проти дикого Криму: як Церква брала херсонеський плацдарм
Чому християнство в Криму почалося з «квитка в один кінець», як молитва вдарила по античному ринку і чому єпископ увійшов у розпечену піч.
Як вірив у Бога двірник дядя Коля
У радянські часи люди старшого покоління найчастіше були віруючими. Але свою віру вони старанно приховували і не афішували. Ось одна з таких історій.
Бог у черзі: чому на картині Брейгеля не видно Різдва
Про найхолоднішу та найчеснішу картину про Різдво, яка вчить нас бачити надію посеред бюрократії, війни та зими.