Притча про батька і сина: «Чому ти мене не прощаєш?»
Близьким людям ми чомусь прощаємо набагато менше, ніж чужим. Фото: express-novosti.ru
Тільки ось батько ніяк не хотів його пробачити, хоча був людиною побожною: і храм відвідував, бідним допомагав. Скільки не намагався син з батьком примиритися – все марно.
Переодягнувся тоді син жебраком, постукав у батьківські двері і просить:
- Винеси мені, добра людина, шматок хліба.
Батько дав йому хліба, а син тоді і каже:
- Але ж це я, син твій. Чому ж ти над незнайомим жебраком зглянувся, а до мене жалю не маєш?
І батько його пробачив.
Читайте також
Математика вузла: чому вервиця залишається безшумною зброєю
Предмет, який обиватель сприймає як прикрасу, монах отримує при постризі як духовний меч. Що ховається в дев'яти переплетеннях одного вузла?
Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі
Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань