Притча про батька і сина: «Чому ти мене не прощаєш?»
Близьким людям ми чомусь прощаємо набагато менше, ніж чужим. Фото: express-novosti.ru
Тільки ось батько ніяк не хотів його пробачити, хоча був людиною побожною: і храм відвідував, бідним допомагав. Скільки не намагався син з батьком примиритися – все марно.
Переодягнувся тоді син жебраком, постукав у батьківські двері і просить:
- Винеси мені, добра людина, шматок хліба.
Батько дав йому хліба, а син тоді і каже:
- Але ж це я, син твій. Чому ж ти над незнайомим жебраком зглянувся, а до мене жалю не маєш?
І батько його пробачив.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.