Гавриїл Ургебадзе: «Чужі гріхи – не твоя справа. Ти сиди і плач про свої»

Преподобний Гавриїл (Ургебадзе). Фото: instagram.com/mama_gabrieli

Старці – це ті, хто ніколи не вважали себе старцями. Вони допомагали тим, хто приходив, терпіли хвороби і спокуси, безперервно молилися Господу, мало думали про себе і не бачили в собі ніякої досконалості. Таким був і старець Гавриїл (Ургебадзе). Архімандрит Грузинської Православної Церкви, отець Гавриїл спочив зовсім недавно – в 1995 році і багато хто ще пам'ятає його. Як сам старець був простий, так прості і практичні були його поради і настанови. Нам залишилося тільки наслідувати їх.

*   *   *

Неправильно вимагати від когось того, чого сам не давав.

* * *

Людина – прекрасне створіння, і якщо ти не бачиш в ній добро чи зернятка добра, які треба зростити, боюся, що ти зовсім осліп.

* * *

Господь помилує психічно хвору людину, яка вчинила самогубство. Однак якщо людина свідомо вбиває себе, то йде в пекло. Але за них треба звершувати милостиню і добрі справи. Іноді й такі виходять з пекла.

* * *

Хто віддає несправедливі накази, той більше грішить, ніж той, хто їх виконує.

* * *

Чужі гріхи – не твоя справа. Ти сиди і плач про свої гріхи.

* * *

Немає такого грішника, якого не прийняв би Бог через Покаяння і Причастя.

* * *

Не приймай як пожертвування «іудині гроші». Такі гроші обов'язково залучать до гріха, з якого не скоро виберешся.

* * *

Якщо ти вважаєш себе кращим за інших – ти противний Богу.

* * *

Час – велика милість. Він дається людині для спасіння.

* * *

Зухвала та людина, яка не бачить своїх гріхів і багато думає про себе. Всі горді і пихаті серцем мерзенні в очах Божих.

* * *

Не турбуйтеся про плоть, думайте про спасіння душі. Хто переміг свій язик і черево, той уже на правильному шляху.

* * *

Не всі спасуться. Бог не спасе, якщо не будеш просити про це. Хто врятує свою душу і іншим допоможе словом чи ділом, той виконає заповіді Христа.

* * *

Моліться за всіх. Залишаю вам заповіт: моліться, і ваші молитви зрушать гори.

Читайте також

Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»

Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.

Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати

Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.

Розповіді про давню Церкву: становище мирян

У давнину громада могла вигнати єпископа. Чому ми втратили це право і стали безправними «статистами»? Історія великого перелому III століття.

Бунт у печерах: Як київські святі перемогли князів без зброї

Князь погрожував закопати їх живцем за те, що вони постригли його бояр. Хроніка першого конфлікту Лаври та держави: чому монахи не злякалися вигнання.

Світанкова утреня: навіщо в храмі співаються пісні Мойсея і Соломона?

Сонце сходить, і псалми змінюються древніми гімнами перемоги. Чому християни співають пісні Старого Завіту і як ранкове богослужіння перетворилося на поетичну енциклопедію?

Криваве срібло: як крадіжка у Віфлеємі спровокувала Кримську війну

Ми звикли, що війни починаються через нафту або території. Але в XIX столітті світ ледве не згорів через одну срібну зірку і зв'язку ключів від церковних дверей.