Все, що нажите непосильною працею, все пропало
Захоплений храм у Ленківцях
Історія найтривіальніша. Восени 70 активістів провели у клубі збори, на які громаду УПЦ не пустили. А те, що 300 членів цієї громади раніше голосували за вірність УПЦ, нікому не цікаво. Вони – українці третього ґатунку. У тому числі й настоятель, син якого на передовій з початку війни.
І все ніби як завжди. Таких випадків сьогодні сотні.
Але є у цій історії щось нове. Община, припускаючи захоплення, вивезла з храму своє майно та богослужбове начиння. І «священник» Назарій Краснодемський, котрий захопив храм, цим страшенно обурений: «Нічого немає! Все позабирали як злодії! Як нелюди! Нема нічого!».
Коли злодій забирається до квартири, а там – лише гроші. Жодних коштовностей.
Читайте також
Про чвари навколо заборони Кохановської
Гнівно викриваючи одне одного, ми відходимо від головного, чому вчить Христос, – від любові.
Про Блаженнішого Онуфрія
Священнослужитель має вести людину до Бога. І не обхідними шляхами через служіння державі, нації чи екології, а найпрямішою і найкоротшою дорогою – дорогою Євангелія.
Чому ВРЦіРО має перейменуватися на «Держслужбу у справах релігій»
Вже кілька років Всеукраїнська рада церков носить неактуальну назву.
Відібраний орден Зеленського: якими мають бути герої для українців?
В останні роки українська влада прагне представити членів ОУН-УПА героями для всіх українців.