«А давайте все заберемо, щоб туди цей зброд не повзав!»
Активіст у Макарові. Фото: «Дозор на "Першому Козацькому"»
Бізнесмен Сергій Возний, недавній асистент і соратник зрадників України І. Ківи та К. Стремоусова, проводив у Будинку культури «збори з переходу» до ПЦУ двох храмів УПЦ, на які самих вірян не пустили. Проводив серед своїх звезених однодумців. І ось ці милі люди, проголосувавши замість парафіян за «перехід», згадали, що в місті, виявляється, є ще одна церква, яка тільки будується.
«Треба її теж забрати, щоб туди весь цей зброд не повзав!» – запально закликав один старий більшовик, який, мабуть, ще особисто ручкався з Леніним.
Але тут виявилася проблема – храм на приватній землі. І бізнесмен Возний, у якого в крові повага до приватної власності, засумнівався – так явно «палитися» він не був готовий.
Але тут «більшовик» його підбадьорив – мовляв, це ж російська церква, «давайте спробуємо». Ех, – кинув шапку об підлогу Возний, – чого пробувати? Гуляти так гуляти! Голосуємо і все!»
Коли «Весілля в Малинівці» стало документальним фільмом.
Читайте також
Про ситуацію в Святогірській лаврі
Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.
Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?
Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?
Портрет «совісті нації»
Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.
ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»
Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.
Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити
Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.
Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?
Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.