«Жертвуйте на знесення храму», або Що чекає на народ, який зносить церкви
В Україні зібрали гроші на знесення храму. Що стало з нами не так? Фото: СПЖ
9 квітня стало відомо, що Національний музей історії України відкрив грошовий збір для того, щоб знести Десятинну церкву у Києві, розташовану на музейній території. Рішення про знесення було ухвалено 15 лютого 2023 року Господарським судом Києва.
На думку суду, розміщення церкви на земельній ділянці музею суперечить його цільовому використанню. Тодішній міністр культури, про яого ми вже забули, Олександр Ткаченко, назвав Десятинний монастир «кіоском», який не вписується в «ансамбль історичного археологічного комплексу "Десятинна церква"».
Понад рік українська влада не виконувала це абсолютно шалене рішення суду, і ось 9 квітня 2024 року в Національному музеї історії України оголосили збір коштів для знесення Десятинного храму Української Православної Церкви.
У своєму блюзнірстві представники музею пішли далі за Ткаченка, назвавши храм УПЦ «сміттям». «Буде символічно завершити це прибирання сміття до Великодня!», – написали вони в оголошенні під збором коштів.
Менш ніж за добу «небайдужі» громадяни України зібрали необхідні для зносу храму УПЦ кошти, про що радісно відзвітували представники Нацмузею: «Друзі, ви неймовірні, ви зібрали необхідну суму менш як за добу! Ми дуже вдячні за вашу небайдужість та зупиняємо збір!».
Ця ситуація для людини віруючої виглядає не просто блюзнірською, а страшною. Тому що люди збирають гроші не для того, щоб збудувати, а для того, щоб знищити Божий дім. Що в результаті чекає на цих людей? Щоб відповісти на це питання, звернемося до біблійної та громадянської історії.
Біблія та Божий храм
Значення Божого храму в Біблії воістину величезне. Коли Господь звертається до Мойсея з наказом побудувати храм, Він говорить такі слова: «І влаштують вони Мені святилище, і буду мешкати серед них» (Вих. 25, 8). Тобто в цьому тексті Святого Письма ми бачимо, що храм представляється як місце проживання Бога. У 40 розділі тієї ж книги Вихід розповідається, як «хмара покрила скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію. І Мойсей не міг увійти до скинії заповіту, бо хмара оселилася на ній, і слава Господня наповнила скинію» (Вих. 40, 34-35).
Ізраїльтяни чітко розуміли, що від ставлення до Бога безпосередньо залежить матеріальний добробут і благополуччя всього народу. У Біблії говориться: «Служіть Господеві, вашому Богові, і Він благословить хліб твій і вино твоє, і воду твою; і відхилю від вас хвороби» (Вих. 23, 25). І місце, в якому мало здійснюватися це служіння – храм.
Цар Соломон, який збудував замість скинії Мойсея кам'яний храм Богу, розумів, що не тільки врожай чи здоров'я залежить від того, чи молиться народ, а й його свобода залежить від прихильності Бога. І в цьому випадку особливе місце посідає храм. Ось слова самого Соломона: «Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповідають ім'я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі, тоді Ти почуй з неба і вибач гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їхнім батькам».
Те саме стосується дощу (його відсутності), голоду, морової виразки, палючого вітру, сарани, черв'яків, ворогів і хвороб – «при всякій молитві, при кожному проханні, яке буде від будь-якої людини в усьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують лихо в серці своєму і простягнуть руки свої до цього храму, Ти почуй з неба, з місця проживання Твого, і помилуй», – говорить Соломон.
Прочитайте весь 8-й розділ Третьої книги Царств, і ви зрозумієте, що храм є абсолютно особливим місцем, у якому присутній Господь, і ставлення до нього має бути відповідним. Отже, руйнація храму – це прямий виклик Богу, і це виклик нічого доброго народу не обіцяє.
Що говорить історія про руйнування храмів Богу?
У Біблії говориться, що «немає влади не від Бога; існуюча ж влада від Бога встановлена» (Рим. 13, 1). Це означає, каже святитель Іоанн Златоуст, що Джерелом будь-якої влади є Господь. У Його силах дати цю владу, і Він може її відібрати. Тому кожен, хто має владу, повинен використовувати її на користь ближньому і відповідно до Божих заповідей, а не навпаки.
Стародавній церковний письменник Оріген попереджав можновладців, що «праведний буде суд Божий щодо тих, хто користується отриманою владою для своїх безбожних справ, а не відповідно до божественних законів». Природно, у контексті нашої розмови, руйнація храму може призвести до найгірших наслідків. До яких саме, розповідає історія.
Наприклад, храм, збудований Соломоном, простояв трохи більше 300 років і був зруйнований під час завойовницького походу царя Вавилонії Навуходоносора в 586 до н. е. Більшість жителів Єрусалиму було вбито, решту взято в полон і викрадено в рабство у Вавилонію (вавилонський полон). Ковчег Завіту був утрачений. Що ж сталося з Вавилонською імперією?
Після смерті Навуходоносора могутня імперія протягом багатьох років переживала найгострішу політичну кризу. На її престолі з калейдоскопічною швидкістю змінювалися правителі, відбувалися постійні палацові перевороти, поки в 539 р. Вавилон не захопили перси, повністю знищивши його державність. Руйнування Єрусалимського храму, таким чином, стал для вавилонян національною трагедією.
70-го року від Різдва Христового війська римського імператора Веспасіана зруйнували Другий храм і повністю знищили Єрусалим, вбивши його мешканців. Але майже відразу після цього Римська імперія починає переживати цілу низку серйозних криз, які кілька разів ставили її на межу існування.
По суті, з правління імператора Коммода (98 рік) починається занепад найпотужнішої імперії в історії людства. Так, вона проіснувала ще майже 200 років, протягом яких боролася з християнством, доки не зникла взагалі, пустивши на своє місце імперію, засновану християнами.
Монголи, більшовики та Десятинна церква
Особливе місце у боротьбі влади проти Бога займає період у 70 років, коли на території нашої держави існувала радянська влада. На початку тридцятих років минулого століття більшовики вирішили боротися із «імперськими пережитками». Головним ворогом партії комуністів було призначено Православну Церкву. Священників, єпископів і мирян частково розстрілювали, частково відправляли до ГУЛАГу. Храми та монастирі – руйнували.
Наприклад, лише у Києві під час «київської більшовицької реконструкції» знищили 145 церков та архітектурних пам'яток. Серед них був і Десятинний монастир із його церквою.
Розташований у серці Києва, цей монастир є одним із ключових історичних і релігійних об'єктів в Україні. Його історія сягає Х століття, періоду, коли Київ був столицею Київської Русі, могутньої держави, що справила істотний вплив на розвиток Східної Європи.
Початкова Десятинна церква була збудована святим князем Володимиром і стала першим кам'яним храмом Києва, фактично граючи роль центру християнства в цій молодій державі. Її назва походить від десятини, яку великий князь виділяв зі своїх доходів на підтримку церковних потреб.
Десятинний храм, збудований рівноапостольним князем, був зруйнований у період монгольської навали у XIII столітті, проте був відновлений у XIX столітті. У радянську епоху він використовувався як склад і музей атеїзму, внаслідок чого безліч його святинь та історичних пам'яток було втрачено. А у 1928 році храм був повністю зруйнований.
У 1991 році, після здобуття Україною незалежності, Десятинний монастир було повернуто Українській Православній Церкві. На його місці був збудований невеликий храм, у якому зараз зберігається Володимирська-Десятинна ікона Богородиці. Цей храм і хоче знести сучасна українська влада. Якщо вона це зробить, то увійде в історію разом із монголами та більшовиками, які Десятинний храм уже руйнували. Але найстрашніше не це, а те, що буде з країною та народом, влада якого бореться з Богом, руйнуючи храми?
Якщо уважно прочитати все, що написано вище, то тільки сліпий і дурень не зрозуміє, що руйнація храму Богу – це виклик Творцю, виклик Його авторитету, який завжди має найгірші наслідки. Не може бути щасливим народ, який радіє руйнуванню храму.
Храм – це святиня, де віруючі збираються для молитви, поклоніння та спілкування з Богом. Руйнування храму – це знищення того, що робить людину людиною. Зрозуміло, що зруйнувавши храм влада не досягне жодних позитивних результатів для себе і в політичному плані. Тому що ніхто з віруючих не буде підтримувати ворогів Церкви. Не можна розраховувати на підтримку з боку тих, чиї почуття та цінності ти знищуєш.
Але крім цього треба пам'ятати, що зараз війна. І, з урахуванням всього, що відбувається, ми розуміємо, що зберегти свою країну ми зможемо лише за допомогою Божою. Не інакше.
Але чи Бог допоможе тим, хто знищує Його храми?
Читайте також
Дональд Трамп і Камала Харріс: принципові відмінності для християнина
Президентом США обраний Трамп. Його перемога тотальна та беззаперечна. Він і Харріс представляють не просто різні політичні сили, а різні парадигми. У чому вони полягають?
«Свинопас» і «Ферзь»: кого ПЦУ ставить за приклад?
Два роки тому Епіфаній навів приклад «єпископа» УПЦ КП, який повернувся до ПЦУ у сані «архімандрита». Тепер цей «архімандрит» потрапив у скандал. Що це означає?
Без Помпео: Початок кінця міжнародної підтримки проєкту ПЦУ?
Колишнього глави Держдепу США Майкла Помпео не буде в адміністрації нового президента США Дональда Трампа. Що це означає для ПЦу?
Рейдерський майстер-клас від ПЦУ в Черкасах: Як чуже стає «своїм»
Представник ПЦУ Іоанн Яременко записав відео з кабінету митрополита Феодосія Черкаського, в якому показав, як користується його особистими речами. Що це означає?
Автономія УПЦ та усунення Донецького митрополита
24 жовтня 2024 року Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Іларіона з кафедри Донецької єпархії та відправити його на спокій. Що означає це рішення для УПЦ?
Які таємниці про СПЖ вивідала СБУ через свого агента?
Днями співробітники СПЖ Андрій Овчаренко, Валерій Ступницький та Володимир Бобечко, а також священник Сергій Чертилін отримали звинувачувальні акти у справі про держзраду.