«Ми хто взагалі?!»
Посол України в Німеччині Андрій Мельник
9 травня в усіх храмах УПЦ проходили панахиди за воїнами і жертвами ВВВ. А 22 червня ми будемо згадувати 80-ту річницю нападу Німеччини на СРСР. Як ми знаємо, саме Україна разом з Білоруссю стала об’єктом перших ударів нацистів.
В уряді ФРН з цього приводу організували виставку «Масштаби одного злочину. Радянські військовополонені у Другій світовій війні», на якій виступить президент Франк-Вальтер Штайнмаєр. Виставка пройде в музеї «Берлін-Карлсхорст», який до возз’єднання Німеччини називався «Музеєм капітуляції» і був місцем, де 8/9 травня був підписаний Акт про капітуляцію. В адміністрації Штайнмайера підкреслюють, що в своїй промові він «нагадає про всі жертви війни з СРСР і доблесть усіх солдатів Червоної Армії, які воювали за визволення Європи від націонал-соціалізму».
Президент запросив на захід послів усіх країн, колишніх республік СРСР, в тому числі і України. Посол України Андрій Мельник відповів відмовою, причому в різкій формі.
Ще раз: представник країни-переможниці, яка втратила у війні з нацистами близько 10 млн людей, відмовився брати участь у заході (покаянному за своєю суттю), організованому країною, яка вбила ці 10 млн.
Німці, по суті, говорять: ми шануємо подвиг ваших дідів, які перемогли нацизм, і говоримо, що нацизм – це погано. А наш посол стає в позу і гордо відвертається. Яка ж причина такого вчинку?
Виявляється, причина в тому, що музей «Берлін-Карлсхорст» після розвалу СРСР отримав статус німецько-російського. І хоча до його роботи в 1997 р. приєдналася Україна, а роком пізніше і Білорусь, Мельника це не переконує. Він заявив німцям, що «головна експозиція присвячена війні проти Радянського Союзу, а така назва фактично ототожнює СРСР із Росією, що є неприпустимим підтасовуванням історії».
Німці здивовані такою позицією і кажуть, що «своїми огульними звинуваченнями Мельник робить погану послугу виправданим інтересам його країни і німецько-українським відносинам». І з ними дуже складно не погодитися.
А ми нагадаємо резонансне інтерв’ю Зеленського, де він заявив, що РФ забрала нашу віру, всі наші перемоги, а також прокоментував ситуацію з нацизмом: «Дуже смішно, коли вони (РФ – Ред.) наводять приклад якихось нацистських настроїв... Нас убивали , розстрілювали, палили... Бабин Яр – це ж було тут... Таке враження, що вони воювали з нацизмом, а ми були нацистами... Ми хто взагалі?».
І останнє запитання Президента хочеться виділити особливо.
Давайте подивимося на ситуацію з іншого боку. Україна – нація, яка зробила для перемоги над нацизмом один з найвагоміших внесків, нація, яка постраждала чи не найбільше за всіх інших. При цьому у нас проводяться марші на честь нацистських дивізій, Президентський полк бере участь у похоронах нацистів, а посол у Німеччині відмовляється брати участь у заходах із вшанування наших дідів-переможців нацизму.
Тому краще Президента тут і не скажеш: «Ми хто взагалі»?!»
Читайте також
Про ситуацію в Святогірській лаврі
Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.
Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?
Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?
Портрет «совісті нації»
Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.
ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»
Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.
Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити
Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.
Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?
Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.