Навіщо людині вчитися прощати?
Тільки святі можуть прощати безумовно. Але прагнути до цього потрібно. всім. Фото: pro-palliativ.ru
Віталій Оношко
Відповідає протоієрей Сергій Успенський:
– Є кілька рівнів розуміння прощення.
Перший рівень: прощати – вигідно. Євангелія в багатьох місцях (молитва «Отче наш», притча про двох позикодавців і т.д.) неодноразово говорять про те, що якою мірою ми міряємо людину, такою і нас буде вимірювати Господь на годину судну. Іншими словами, відношення Бога до нас буде дзеркальним відображенням нашого ставлення до інших людей. Прощення – це вигідна інвестиція в Царство Небесне.
Другий рівень: прощати – корисно. Всі ті зусилля, які ми вживаємо для подолання власного егоцентризму, є потужним особистісно-формуючим чинником. Ми уподібнюємося Богу через уподібнення нашого життя Життю Бога, який дає свою Любов всім – і добрим, і злим. Ступінь нашої людяності синхронізована з нашої жертовністю і любов’ю.
Третій рівень – це рівень синівства Богу. Людина прощає тому, що інакше вона вже не може вчинити. Вона живе і сприймає світ у світлі Божественної Любові, будучи невід’ємною частиною цієї любові, маючи в собі ті ж почуття, що й у Христа (Фил. 2.5). Це вже рівень святих.
Вибирайте, який вам більше до душі – до того й прагніть.
Читайте також
Як не втратити віру, бачачи недоліки церковних людей?
Віруюча людина покликана не лише зберігати свою віру, але й вселяти її в інших.
Як зберегти шлюб?
Історія про воду і вино з Кани Галілейської – це інструкція до того, як врятувати шлюб від руйнування.
Як поводитися з невіруючими родичами?
Ігумен Амвросій (Макєєв) радить, як чинити воцерковленим родичам, які хочуть, щоб їхній близький звернувся до Бога.
Наскільки страшний гріх роду?
Чи може гріх предків відображатися на нащадках, чи кожен несе відповідальність лише за свої вчинки? Про те, як Православна Церква ставиться до поняття «родовий гріх», розмірковує архімандрит Серапіон (Довлатов).
У чому полягає суть християнського подвигу?
Про сучасне подвижництво розмірковує протоієрей Василій Кучер.