Притча: у кого життя легше?
Чуже життя часто здається легшим і цікавішим. Фото: rawpixel.com
Один чиновник, вийшовши з канцелярії, глянув на палац імператора і подумав: «Шкода, що я не народився в королівській родині, життя могло б бути таким простим...»
І пішов у напрямку до центру міста, звідки було чутно ритмічний стукіт молотка і гучні крики. На площі робочі зводили нову будівлю.
Один із них побачив чиновника з його папірцями і подумав: «Ах, чому я не пішов вчитися, як мені велів батько, я міг би зараз займатися легкою роботою і переписувати тексти весь день, і життя було б таким простим...»
А імператор в цей час підійшов до величезного вікна в своєму палаці і глянув на площу. Він побачив робітників, чиновників, продавців, покупців, дітей та дорослих, і подумав про те, як, напевно, добре весь день бути на свіжому повітрі, займатися фізичною працею, або працювати на когось, або навіть бути вуличним волоцюгою і зовсім не думати про політику та про інші складні питання.
– Яке, напевно, просте життя у цих простих людей, – сказав він ледь чутно...
Читайте також
Фасад із кісток і фасад зі світла
Антоніо Гауді сорок три роки будував храм у Барселоні, знаючи, що це будівництво – на віки.
Суд над мертвим папою
Одного разу в Римі посадили на престол тіло померлого папи й улаштували над ним суд. Звинувачення спиралося на церковне правило, яке колись урятувало його кафедру.
Обитель, збудована на зло королю
Коли в Мінську в православних залишився лише один храм, містяни вирішили збудувати ще один – і не зупинилися навіть перед королівським указом.
Молода Мати і сплячий Христос
Мікеланджело висік скульптуру Діви, яка виглядає молодшою за свого Сина, і єдиний раз у житті залишив на мармурі автограф. Жодне з цих «дивацтв» не є випадковим.
Православні книги з уніатського верстата
У XVIII столітті почаївські ченці-уніати друкували книги, за якими молилися православні та старообрядці.
Історія медового братства
Могилівське братство виросло зі складчини на святковий мед і дозріло до власної друкарні.