Притча: у кого життя легше?
Чуже життя часто здається легшим і цікавішим. Фото: rawpixel.com
Один чиновник, вийшовши з канцелярії, глянув на палац імператора і подумав: «Шкода, що я не народився в королівській родині, життя могло б бути таким простим...»
І пішов у напрямку до центру міста, звідки було чутно ритмічний стукіт молотка і гучні крики. На площі робочі зводили нову будівлю.
Один із них побачив чиновника з його папірцями і подумав: «Ах, чому я не пішов вчитися, як мені велів батько, я міг би зараз займатися легкою роботою і переписувати тексти весь день, і життя було б таким простим...»
А імператор в цей час підійшов до величезного вікна в своєму палаці і глянув на площу. Він побачив робітників, чиновників, продавців, покупців, дітей та дорослих, і подумав про те, як, напевно, добре весь день бути на свіжому повітрі, займатися фізичною працею, або працювати на когось, або навіть бути вуличним волоцюгою і зовсім не думати про політику та про інші складні питання.
– Яке, напевно, просте життя у цих простих людей, – сказав він ледь чутно...
Читайте також
Маска, що ожила в богословських суперечках
Суперечка про одну грецьку літеру переконала святих отців, що особистість не можна звести до жодної якості. Так народилося поняття, без якого немислима сучасна людина.
Як псалом з помилками врятував солдата від демонів
Від прикордонних військ Візантії залишились боргові розписки, заповіти та потертий псалом-оберіг. За цими паперами видно віру людей, що пережила крах імперії.
Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: митрополит
Розвиток адміністративної системи давньої Церкви створив інститут митрополій. У чому полягає баланс між соборною свободою та владою першого архієрея?
Золоті шви Воскресіння
Японська традиція склеювати розбиті піали лаком із дорогоцінним порошком перегукується з євангельськими образами.
Чернецька заставна крамниця без зиску
У XV столітті італійський ремісник, що позичив на хліб, за рік віддавав лихварю половину свого майна. Ченці-францисканці придумали, як зупинити це без жодного прибутку.
Місто танцювало до смерті під замовлену музику
Влітку 1518 року жителі Страсбурга виконували смертельні танці під музику, яку замовила місцева влада. Зупинити епідемію змогла не медицина, а Церква.