Притча: двосічний меч
Материнська любов – сила двосічна. Фото: livemaster.ru
Розбешкетувалася якось не в міру дитина. Бігає по дому, то за одне зачепить, то за інше. Не витримала мати, та як закричить:
– Та коли ж ти заспокоїшся, проклятий? Щоб у тебе руки-ноги відсохли!
І що ж?
Пройшли роки. Про той випадок, зрозуміло, і думати забули. Дитина виросла красивим спортивним юнаком. Всі просто милувалися ним. Доти, поки одного разу його не збила машина. Що там вона зачепила, то точно знають лише лікарі, але після цього відняло у нього руки і ноги. Та так, що вже нічим не можна було допомогти.
А як поможеш, якщо така велика сила материнської молитви!
Або прокляття...
Автор притчі: Чернець Варнава (Євген Санін). З книги «Маленькі притчі для дітей і дорослих»
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.