Притча: двосічний меч
Материнська любов – сила двосічна. Фото: livemaster.ru
Розбешкетувалася якось не в міру дитина. Бігає по дому, то за одне зачепить, то за інше. Не витримала мати, та як закричить:
– Та коли ж ти заспокоїшся, проклятий? Щоб у тебе руки-ноги відсохли!
І що ж?
Пройшли роки. Про той випадок, зрозуміло, і думати забули. Дитина виросла красивим спортивним юнаком. Всі просто милувалися ним. Доти, поки одного разу його не збила машина. Що там вона зачепила, то точно знають лише лікарі, але після цього відняло у нього руки і ноги. Та так, що вже нічим не можна було допомогти.
А як поможеш, якщо така велика сила материнської молитви!
Або прокляття...
Автор притчі: Чернець Варнава (Євген Санін). З книги «Маленькі притчі для дітей і дорослих»
Читайте також
Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити
Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.
Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм
Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?
Слово Боже проти нейрослопу: як зберегти людяність
Інформаційний шум та ШІ-генерації приводять людину до тваринного стану. Як вдумливе читання Писання допомагає зберегти смисли, розум та образ Божий в епоху нейрослопу.
Донатизм: як спрага ідеальної Церкви перетворила віру на поле битви
Після гонінь Діоклетіана Церква Північної Африки розкололася. Герої не пробачили слабких, розпочавши боротьбу за «чистоту», яка обернулася соціальним вибухом і насильством.
Бронзовий голос: як пасхальний дзвін повернувся до лавр
Коли Церкву хотіли зробити німою, з дзвіниць скидали дзвони. Але звук повернувся – тепер він летить над полями і ріками, нагадуючи, що ми більше не самі.
Соловки 1926: як табірний барак став найвільнішою кафедрою в СРСР
ОДПУ стягнуло ієрархів на острів, щоб знеголовити Церкву. Але чекісти прорахувалися: вони самі створили умови для Собору, у якого не можна було нічого відняти.