Притча: рецепт від нещасливого життя
Фото: blot.im
Одного разу до старця прийшов відвідувач і почав скаржитися:
– У мене все так погано, гірше не буває. Я втратив роботу, моя дружина хворіє, дочка ніяк не може вийти заміж, мій син не хоче вчитися... Підкажіть, може, ви знаєте, що мені робити?
– Є один старовинний засіб, – відповів старець. – Треба взяти багато папірців, написати на них: «І це все пройде», і розкласти у всіх кімнатах.
Спантеличений чоловік подякував і пішов.
Через пару років повертається той же чоловік і каже:
– Який я вам вдячний, який вдячний, просто немає слів! У моєму житті все змінилося. Я знайшов відмінну роботу, дружина одужала, дочка вийшла заміж, син закінчив навчання і влаштувався на роботу... Все просто чудово! Спасибі вам велике! Так, тільки ще хотів запитати – ті папірці, які я в квартирі розклав, їх можна вже прибирати?
– Навіщо прибирати? – знизав плечима старець. – Нехай поки полежать.
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.