Колючий – всередині, пухнастий – зовні
Глава ПЦУ Епіфаній Думенко. Фото: ukrinform.ua
Та й взагалі – його «серце відкрите для УПЦ». Що ж, справжній пастир і європеєць. У присутніх у залі мало не сльози текли від замилування. І в нас також могли б текти, але не хочуть. А все тому, що всередині України Сергій Петрович каже прямо протилежне. Нагадаємо кілька прикладів.
- Перед першим голосуванням за заборону УПЦ, він стверджував, що така заборона просто-таки необхідна, бо УПЦ – це «вороги, які лише маскуються під українців, а роблять свою справу з підтримки окупантів».
- У травні 2023 він назвав УПЦ «паразитами», присутність яких в Україні залежить від влади: «Ними (Києво-Печерською та Почаївською лаврами – Ред.) поки продовжують користуватися ті, хто насправді не любить цей народ. І …> в унісон з Кремлем не визнає наше право на державну та церковну незалежність».
І подібних заяв у очільника ПЦУ безліч.
А щодо бажання «діалогу з УПЦ», в якому Думенко запевняє європейців, нагадаємо такі його слова: «Немає сенсу говорити про ймовірне об'єднання з тими, хто цьому відверто противиться, тому що має абсолютно відмінні цінності та пріоритети. …> Зрештою в цьому немає жодного сенсу. Нам не потрібні в лавах колаборанти, які ненавидять все українське».
Які висновки? Дуже прості. Для внутрішньої аудиторії у Сергія Петровича одні тези, а для зовнішньої – абсолютно інші. В Україні він жорсткий радикал-патріот, але щойно перетинає кордон – одразу перетворюється на лагідного демократа.
Політики, вони – такі.
Читайте також
Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду
Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.
Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?
Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.
Нагородження нащадків більшовиків у Лаврі
Саме при заповіднику в Лаврі знущалися над мощами преподобних, влаштовували в храмах музей атеїзму, а у вівтарях розміщували туалети.
«Виродки» і «тупі тварини»: борці з УПЦ добралися до дітей
Історики, вивчаючи наш час, будуть дивуватися: як інформаційну політику величезної країни могли так довго визначати настільки дрібні, злобні та нікчемні люди?