Притча Паїсія Святогорця: про тисячу змій

Старець Паїсій Святогорець. Фото: crkvaub.rs

– Не вірте всьому, що чуєте, – сказав отець Паїсій. – Адже деякі люди все тлумачать по-своєму та намагаються переконати інших у своїй правоті.

Одного разу до святого Арсенія прийшов чоловік і сказав:

– Благослови, отче! Там, на схилі гори, сто змій сповзлися!

– Сто змій? – запитав святий. – Звідки?

– Ну, сто, не сто, але ж п'ятдесят – вже точно!

– П'ятдесят змій?

– Двадцять п'ять було.

– Де ж ти бачив, щоб разом сповзлися двадцять п'ять змій? – здивувався святий.

– Якщо не двадцять п'ять, то десяток був.

– Не може бути, – заперечив святий Арсеній. – Що ж у них там – збори?

– П'ять було, – не здавався упертець.

– П'ять?

– Ну ладно, дві.

Вони помовчали. Потім святий запитав:

– А ти їх бачив?

– Ні! Але чув, як вони в кущах шипіли: «Ш-ш-ш, ш-ш-ш»!

Читайте також

До святих – за попереднім записом

У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.