Притча Паїсія Святогорця: про тисячу змій
Старець Паїсій Святогорець. Фото: crkvaub.rs
– Не вірте всьому, що чуєте, – сказав отець Паїсій. – Адже деякі люди все тлумачать по-своєму та намагаються переконати інших у своїй правоті.
Одного разу до святого Арсенія прийшов чоловік і сказав:
– Благослови, отче! Там, на схилі гори, сто змій сповзлися!
– Сто змій? – запитав святий. – Звідки?
– Ну, сто, не сто, але ж п'ятдесят – вже точно!
– П'ятдесят змій?
– Двадцять п'ять було.
– Де ж ти бачив, щоб разом сповзлися двадцять п'ять змій? – здивувався святий.
– Якщо не двадцять п'ять, то десяток був.
– Не може бути, – заперечив святий Арсеній. – Що ж у них там – збори?
– П'ять було, – не здавався упертець.
– П'ять?
– Ну ладно, дві.
Вони помовчали. Потім святий запитав:
– А ти їх бачив?
– Ні! Але чув, як вони в кущах шипіли: «Ш-ш-ш, ш-ш-ш»!
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.