Притча: любов Спиридона Триміфунтського
Святитель Спиридон Триміфунтський. Фото: СПЖ
Авва Спиридон, що випасав овець, був настільки святий, що удостоївся бути пастирем людей, бо в одному з кіпрських міст, а саме в Триміфунті, він був обраний єпископом. Але, за великою своєю смиренністю, він, будучи єпископом, продовжував випасати овець.
Одного разу, коли злодії вирішили обікрасти стадо Спиридона, вони невидимою силою були зв'язані біля кошари. На світанку прийшов пастир до вівців і, побачивши злодіїв зі зв'язаними назад руками, дізнався про те, що сталося.
Створивши молитву, авва Спиридон розв'язав злодіїв. Потім довго переконував та вмовляв їх, щоб намагалися жити краще чесною працею, ніж крадіжкою, і, подарувавши їм одну вівцю, відпустив, сказавши з любов'ю:
– Щоб не подумали, що ви даремно стерегли кошару.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.