Притча: про явлення ангелів і бісів. Святитель Миколай Сербський
Ангел. Фрески Джотто в Капелі дель Арена в Падуї. Фото: livejournal.com
Спірити наших днів приймають будь-який феномен духовного світу як посланий Богом та одразу похваляються тим, що їм «відкрилось». Я був знайомий з 80-річним монахом, якого всі шанували як великого духівника. На моє запитання, чи бачив він у житті якусь істоту з духовного світу, він відповів:
– Ні ніколи. Слава Божій милості!
Побачивши мій подив, він пояснив:
– Я постійно молився Богу, щоб нічого мені не з'явилося, щоб я випадково не впав у прелесть і не прийняв переодягненого біса за Ангела. І Бог досі чув мою молитву.
Наскільки древні були скромні та обережні щодо цього, показує таке записане свідчення.
Одному брату з'явився біс, одягнений в ангельське світло, та заявив, що він архангел Гавриїл і що він посланий до нього. На це брат відповів: «Подумай як слід, чи не посланий ти до когось іншого: адже я недостойний бачити Ангела». І біс в одну мить став невидимий та зник.
З книги святителя Миколая Сербського
«Охридський пролог»
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.