Притча: про явлення ангелів і бісів. Святитель Миколай Сербський
Ангел. Фрески Джотто в Капелі дель Арена в Падуї. Фото: livejournal.com
Спірити наших днів приймають будь-який феномен духовного світу як посланий Богом та одразу похваляються тим, що їм «відкрилось». Я був знайомий з 80-річним монахом, якого всі шанували як великого духівника. На моє запитання, чи бачив він у житті якусь істоту з духовного світу, він відповів:
– Ні ніколи. Слава Божій милості!
Побачивши мій подив, він пояснив:
– Я постійно молився Богу, щоб нічого мені не з'явилося, щоб я випадково не впав у прелесть і не прийняв переодягненого біса за Ангела. І Бог досі чув мою молитву.
Наскільки древні були скромні та обережні щодо цього, показує таке записане свідчення.
Одному брату з'явився біс, одягнений в ангельське світло, та заявив, що він архангел Гавриїл і що він посланий до нього. На це брат відповів: «Подумай як слід, чи не посланий ти до когось іншого: адже я недостойний бачити Ангела». І біс в одну мить став невидимий та зник.
З книги святителя Миколая Сербського
«Охридський пролог»
Читайте також
Постна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.
Чому Торжество Православ'я – це свято художників
У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.
Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів
Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.