Притча: про явлення ангелів і бісів. Святитель Миколай Сербський

Ангел. Фрески Джотто в Капелі дель Арена в Падуї. Фото: livejournal.com

Спірити наших днів приймають будь-який феномен духовного світу як посланий Богом та одразу похваляються тим, що їм «відкрилось». Я був знайомий з 80-річним монахом, якого всі шанували як великого духівника. На моє запитання, чи бачив він у житті якусь істоту з духовного світу, він відповів:

– Ні ніколи. Слава Божій милості!

Побачивши мій подив, він пояснив:

– Я постійно молився Богу, щоб нічого мені не з'явилося, щоб я випадково не впав у прелесть і не прийняв переодягненого біса за Ангела. І Бог досі чув мою молитву.

Наскільки древні були скромні та обережні щодо цього, показує таке записане свідчення.

Одному брату з'явився біс, одягнений в ангельське світло, та заявив, що він архангел Гавриїл і що він посланий до нього. На це брат відповів: «Подумай як слід, чи не посланий ти до когось іншого: адже я недостойний бачити Ангела». І біс в одну мить став невидимий та зник.

З книги святителя Миколая Сербського
«Охридський пролог»

Читайте також

Відмінність євхаристійної Церкви від клерикальної

Церква – не інститут, який має задовольняти «метафізичні потреби народу». Це євхаристійне зібрання, де смертне людське життя перетворюється на життя нетлінне. 

Розповіді про стародавню Церкву: єпископи і диякони

Єпископи і диякони – це особи, пов'язані з конкретною громадою, на відміну від апостолів і пророків. Якими були їхні функції і як розвивалися ці інститути в давнину?