Притча: «Осудив один чоловік іншого й...»
Осудив один чоловік іншого й незабаром сам упав у той самий гріх. Хоча раніше ніколи й подумати про нього не міг. А тут така раптом пристрасть охопила... Зрозумів він, у чому причина. Кинувся в ноги тому, кого засудив, вибачився, сходив на сповідь, і пристрасть відразу ж відступила. Наче її й не було!
Відтоді, якщо він когось засуджує, то лише одного себе. За свої гріхи та за те, що раніше засуджував інших!
Автор притчі: Монах Варнава (Євген Санін). З книги «Маленькі притчі для дітей та дорослих»
Читайте також
Броня невидимок: чому велика схима — це найвища свобода
Чорний аналав з черепом — не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.
Чому Торжество Православ'я – це свято художників
У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.
Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів
Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.
Розповіді про давню Церкву: стан духовенства в перші століття
Джерела цього часу змальовують досить неоднозначну картину стану кліру. Щоб її собі уявити, розберемо три аспекти: освіта, моральність і забезпечення.