Притча: «Осудив один чоловік іншого й...»
Осудив один чоловік іншого й незабаром сам упав у той самий гріх. Хоча раніше ніколи й подумати про нього не міг. А тут така раптом пристрасть охопила... Зрозумів він, у чому причина. Кинувся в ноги тому, кого засудив, вибачився, сходив на сповідь, і пристрасть відразу ж відступила. Наче її й не було!
Відтоді, якщо він когось засуджує, то лише одного себе. За свої гріхи та за те, що раніше засуджував інших!
Автор притчі: Монах Варнава (Євген Санін). З книги «Маленькі притчі для дітей та дорослих»
Читайте також
Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість
Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.
Обійми Отця: Чому у Бога на картині Рембрандта різні руки
Картина, де у Бога дві різні руки. Одна – чоловіча, інша – жіноча. Рембрандт помирав, коли писав це. Він знав таємні смисли свого полотна.
Операція «Рим»: Боротьба за крісла в Сенаті
Підроблені документи, афера з бланками і два собори в одному місті. Продовження розслідування найцинічнішої зради в історії східноєвропейського християнства.
Естетика прихистку: Чому християнство завжди повертається в катакомби
Розкішні собори – тимчасовий одяг Церкви. Її справжнє тіло – катакомби. Коли нас заганяють у підвали, ми нічого не втрачаємо. Ми повертаємося додому.
Мат – це вірус: як одне брудне слово вбиває цілий світ
Про те, чому лайка – це семантична імпотенція, як мозок рептилії захоплює владу над особистістю і чому Вітгенштайн був правий.