Притча: «Осудив один чоловік іншого й...»
Осудив один чоловік іншого й незабаром сам упав у той самий гріх. Хоча раніше ніколи й подумати про нього не міг. А тут така раптом пристрасть охопила... Зрозумів він, у чому причина. Кинувся в ноги тому, кого засудив, вибачився, сходив на сповідь, і пристрасть відразу ж відступила. Наче її й не було!
Відтоді, якщо він когось засуджує, то лише одного себе. За свої гріхи та за те, що раніше засуджував інших!
Автор притчі: Монах Варнава (Євген Санін). З книги «Маленькі притчі для дітей та дорослих»
Читайте також
Різдво без глянцю: про що мовчить чорна печера на іконі
Чому Богородиця відвертається від Немовляти, а в центрі святкової ікони зяє пекельна безодня. Розбір драми, прихованої у фарбах.
Кров на фундаменті вітчизняного християнства
Історія перших київських мучеників Феодора та Іоанна, чия смерть показала князю Володимиру страшну зворотню сторону язичництва і визначила Хрещення Русі.
Лід рушив: чому у зла не вистачить снігу, щоб скасувати весну
У світі, де «завжди зима, але ніколи не Різдво», ми впізнаємо свою реальність. Про те, чому лід відчаю приречений розтанути, і яку ціну Бог заплатив за нашу весну.
Зламаний ніс святителя: що знайшли лікарі в гробниці Миколая Чудотворця
Про результати експертизи 1953 року: сліди катувань, тюремний артрит і загадка мироточення з сухих кісток, яку наука не може пояснити більше півстоліття.
Сім єпископів проти дикого Криму: як Церква брала херсонеський плацдарм
Чому християнство в Криму почалося з «квитка в один кінець», як молитва вдарила по античному ринку і чому єпископ увійшов у розпечену піч.
Як вірив у Бога двірник дядя Коля
У радянські часи люди старшого покоління найчастіше були віруючими. Але свою віру вони старанно приховували і не афішували. Ось одна з таких історій.