Притча: готовий вчити інших?
Один новопочатковий і дуже нетерплячий християнин, перечитавши безліч книг, висловив бажання навчати інших Істині та запитав одного священника, що він думає про це. Ієрей сказав йому:
– Почекай трохи.
Щороку християнин приходив із одним і тим самим проханням, і щоразу священник давав одну й ту ж відповідь:
– Почекай трохи.
Якось християнин запитав:
– Коли ж я буду готовий вчити інших?
Священник відповів:
– Коли тебе залишить пристрасне бажання вчити інших.
Читайте також
Герої під низькою стелею: про літературу, яка розучилася бачити вічне
Сучасна проза все частіше нагадує емоційну аптечку, позбавлену надії. Чому підміна морального вибору травмою забирає у нас небо і робить літературу тісною?
Паперова фортеця: григоріанський розкол 1925 року
У 1920-і роки єкатеринбурзькі собори пустували за повної підтримки влади. Як проект ОДПУ зі створення слухняної церкви розбився об опір віруючих.
Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити
Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.
Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм
Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?
Слово Боже проти нейрослопу: як зберегти людяність
Інформаційний шум та ШІ-генерації приводять людину до тваринного стану. Як вдумливе читання Писання допомагає зберегти смисли, розум та образ Божий в епоху нейрослопу.
Донатизм: як спрага ідеальної Церкви перетворила віру на поле битви
Після гонінь Діоклетіана Церква Північної Африки розкололася. Герої не пробачили слабких, розпочавши боротьбу за «чистоту», яка обернулася соціальним вибухом і насильством.