Притча: готовий вчити інших?
Один новопочатковий і дуже нетерплячий християнин, перечитавши безліч книг, висловив бажання навчати інших Істині та запитав одного священника, що він думає про це. Ієрей сказав йому:
– Почекай трохи.
Щороку християнин приходив із одним і тим самим проханням, і щоразу священник давав одну й ту ж відповідь:
– Почекай трохи.
Якось християнин запитав:
– Коли ж я буду готовий вчити інших?
Священник відповів:
– Коли тебе залишить пристрасне бажання вчити інших.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.