Православне богослужіння: добове коло і домашня молитва мирян

Це важливо, оскільки богослужінням Церква не тільки підносить молитву Богу, але й розкриває перед людиною всі скарби віри, життя у Христі та духовного досвіду. Ось чому святий праведний Іоанн Кронштадтський писав: «Богослужінням своїм Православна Церква виховує нас у громадян небесних».

Чому важливо знати богослужбовий устрій?

Знання богослужбового устрою – не привілей лише священно- та церковнослужителів, а нагальна потреба для кожного православного християнина. Адже саме на храмовому богослужінні має бути заснована наша домашня молитва: її порядок, ритм, склад.

А отже, кожен мирянин повинен не тільки знати чинопослідування, але й уміти користуватися хоча б основними богослужбовими книгами.

Багатьом ці слова здадуться дивними і нездійсненними. Однак протягом багатьох століть, аж до XIX століття, наші предки користувалися цими книгами не тільки в храмі, але й вдома, у тому числі й за відсутності священника.

Історичний екскурс: від богослужбових книг до молитовника

Це не дивно, оскільки молитовник у сучасному вигляді отримав широке поширення лише до кінця XVIII століття, особливо в тих областях, де простежувався посилений вплив уніатської практики. Саме в католицькій традиції виникла різниця між домашньою молитвою мирян і духовенства. Поступово ця різниця закріпилася, і ранкове з вечірнім правила, які спочатку створювалися як би замість богослужбових текстів, стали обов'язковими для всіх.

При цьому безліч історичних пам'яток і святоотцівських настанов згадують іншу, більш давню практику. Наприклад, у «Домострої» говориться, що миряни повинні читати вдома послідування вечірні та утрені. Навіть у XIX столітті святитель Феофан Затворник у листах дає поради мирянам, як поряд з молитвами з молитовника читати вдома вечірню з повечір'ям, утреню з часами і навіть обідницю.

Динаміка і глибина домашньої молитви

Втративши зв'язок із храмовим богослужінням, домашня молитва втратила дивовижне поєднання постійності та оновлення, притаманне не тільки церковній службі, але й відповідне самій природі та психіці людини.

З одного боку, нам потрібно відчувати тверду опору і постійність, а з іншого – рух і оновлення.

Якщо домашнє правило позбавлене цієї динаміки, то богослужбові тексти Церкви вводять нас у багатющий діапазон духовних станів: від покаяння і прохань про допомогу до подяки, радості та хвали.

Переживаючи дні року разом з богослужінням, ми не тільки відчуваємо духовну новизну кожного свята і посту, але й молимося, вчимося вірі, розмірковуємо, збагачуємо своє духовне життя досвідом і мудрістю Церкви. І це не просто слова.

Кожна церковна служба – не просто послідовність молитов, а багатогранна духовна дія, що включає вивчення заповідей Божих і роздуми над ними, моління до Бога, виклад Святого Письма і пережитого святоотцівського досвіду, відтворення духовних відчуттів, навчання догматичним положенням віри, моральним правилам і церковній історії.

9 служб добового кола: короткий огляд

Усі ці елементи проявляються в службах добового кола. Кожна з них освячує певний час дня і пов'язана з особливими спогадами історії нашого спасіння. Згідно з Уставом, протягом доби ми можемо звершувати 9 видів богослужінь: вечірня, повечір'я, полунощниця, утреня, 1-й, 3-й, 6-й, 9-й часи та ізобразительні. З цим постійно повторюваним колом з'єднуються тижневе і річне кола. Але сьогодні ми зупинимося тільки на добових службах.

• Вечірня починає богослужбовий день (оскільки церковна доба починається з вечора). Її молитви налаштовують серце на подяку за все пережите.
• Повечір'я – служба, що звершується після вечері, і тому за Уставом вона не з'єднується з вечірньою, після якої має бути трапеза. Саме повечір'я є богослужінням «на сон грядущим».
• Полунощниця повинна звершуватися близько півночі. Вона заснована на притчі про десять дів, що пильнують і очікують Жениха – Господа.
• Утреня, що звершується після сну, дякує Господу за минулу ніч і новий день, згадує явлення Спасителя світу. У ній особливо повно проявляються всі елементи богослужіння, про які йшлося вище.
• Часи (1-й, 3-й, 6-й, 9-й) – невеликі служби, прив'язані до певного часу доби і подій: зішестя Святого Духа, розп'яття і смерть Господа, а також інших моментів, що освячують хід часу і з'єднують особисте життя вірянина з історією спасіння.
• Чин Ізобразительних займає особливе місце. Він не є обов'язковим щоденним чином через своє походження – це давній відлюдницький чин самопричащення Святих Таїн, символічно зображуючий Літургію.

Сама Літургія не входить у добовий круг і може звершуватися в різний час, але завжди за певних умов, що підходять не завжди і не всім. Про це потрібна окрема розмова.

Сьогодні ми дуже коротко познайомилися з порядком добових служб. Кожна з них має свій сенс і звершується у визначений час. Надалі ми розглянемо кожну службу детальніше, щоб побачити, як глибоко і мудро влаштоване молитовне життя Церкви, і відкрити в цьому духовну користь і натхнення для власного життя.

Читайте також