Отець Павло Троїцький – історія великої святості чи великого обману?

Павло Троїцький в архіві КДБ. Фото: СПЖ

6 листопада неформально вважають днем смерті старця Павла Троїцького. Історія, пов'язана з цим ім'ям, викликає багато запитань. Безліч людей, яких можна назвати сучасною духовною елітою, записали спогади про отця Павла.

Це єпископ Орєхово-Зуєвський Пантелеймон, протоієреї Володимир Воробйов, Іоанн Каледа, Олександр Салтиков, Димитрій Смирнов. Вони наводять вражаючі приклади прозорливості подвижника. Біографічні подробиці життя отця Павла у версії протоієрея Володимира Воробйова можна знайти на сайті ПСТГУ.

На цих людей отець Павло справив колосальний вплив.

Владика Пантелеймон навіть сказав, що отець Павло – один з найвеличніших святих не тільки в історії двадцятого століття, але й у всій історії Православної Церкви, і якщо є отець Павло, значить, є і Бог.

Старець, якого ніхто не бачив

Самого ж старця ніхто ніколи не бачив. Листи він передавав через келейницю Агрипину Миколаївну, яка була його давнім зв'язковим і другом. Помер старець у 1991 році в повній безвісності. Місце поховання не бажав розголошувати. Майже відразу після смерті старця померла і його вірна супутниця Агрипина.  

Але зі смертю старця чудеса не закінчилися.

У 1991 році відбувається перезавантаження взаємовідносин державної влади і Церкви, з'являються нові можливості. І те саме духовенство, яке сьогодні так тепло згадує про отця Павла, почало шукати більш детальні відомості про життєвий шлях свого духовника і про його останній притулок.  

Довідка про смерть у 1944 році

Почали відкриватися архіви, що говорять про подвиги новомучеників. Було знайдено і особову справу отця Павла. Згідно з документами, ієромонах Павло Троїцький помер у таборі в 1944 році, про що є відповідна довідка.  

У шанувальників старця виникає припущення, що насправді помер не він, а інша людина, а отцю Павлу вдалося, завдяки підробленій довідці про смерть, втекти з табору і через сестру зробити фальшивий паспорт.

Правда, жодного доказу цієї теорії знайти не вдалося.  

Пошуки місця проживання отця Павла привели духовних чад старця в село Кувшиново Тверської області. У маленькому селищі, де всі один одного знали, не знайшлося жодної людини, яка чула або бачила старця, що помер кілька років тому, але прожив там майже півстоліття. Не знайшлося і будинку, де, ймовірно, міг би жити старець.  

Версія: геніальна спецоперація КДБ

Пройшли роки, і в інтернеті почали з'являтися публікації про те, як КДБ провело блискучу спецоперацію. Завдяки їй вони змогли не тільки здійснювати прямий вплив на отця Всеволода Шпіллера (їхню головну мету), але й впровадитися в уми і душі видатних церковних діячів, особливо серед молоді.  

Спецслужба придумала і нав'язала легенду про якогось старця, який живе невідомо де, але є святим, прозорливим, все знає і може вести духовне керівництво в особистому таємному листуванні.  

В одній з публікацій диякон Андрій Кураєв говорить, що викривачем міфу про старця Павла Троїцького був ігумен Дамаскін (Орловський), який професійно займався канонізацією святих і багато працював в архівах щодо новомучеників. Після чого і опинився в опалі.  

Чудеса проти фактів: дві відповіді

Можна було б не заглиблюватися в цю тему, якби не одне «але». Протоієрей Димитрій Смирнов розповідав, а єпископ Пантелеймон і протоієрей Володимир Воробйов продовжують розповідати про отця Павла як про суперпрозорливого духовника. Він бачить майбутнє, описує його, і це все потім збувається у всіх подробицях. Старець пише про такі речі, про які в принципі не міг ніхто знати. Отець Володимир Воробйов впевнений, що отець Павло читав його думки і бачив на відстані все, що він робить.  

Якщо хоча б частина всіх цих чудес правда, то це неможливо пояснити жодними хитрощами КДБ. Є тільки одна з двох можливих відповідей на ці непорозуміння:

  1. Усі ці високопоставлені духовники свідомо обманюють людей, щоб не виглядати тепер дурними.
  2. Версія про спецоперацію КДБ – це диявольський наклеп на духоносного старця.  

Чому не провели експертизу листів?

Душею і серцем я за те, щоб прийняти за істину останній варіант. Але ніхто з оповідачів так і не зміг надати жодного незаперечного доказу істинності всього перерахованого. Все ними передається тільки на словах, без пред'явлення будь-яких документів і незаперечних свідчень.

Найпростішим і очевидним рішенням було б проведення почеркознавчої експертизи листів старця, яких, за твердженнями духовників, близько 400. Було знайдено особову справу отця Павла, де є його почерк, і, як можна зрозуміти, є листи, написані рукою старця до 1944 року. Експертиза могла б без зусиль дати відповідь на питання, чи дійсно старець – автор цих листів.

Але цього зроблено не було.  

Канонічний тупик

Щодо офіційного ставлення РПЦ до особи ієромонаха Павла Троїцького, то і тут сталася заминка. Згідно з особовою справою подвижника, він має бути канонізований серед новомучеників як сповідник, загиблий у табірному ув'язненні.  

Але якщо це зробити, то всім високопоставленим духовникам довелося б визнати, що вони були обмануті. Напевно, саме тому отець Павло в число новомучеників і не увійшов. А канонізувати його в тому варіанті житія, який пропонують духовні чада отця Павла, немає підстав.

Читайте також

Євхаристія в римських нетрях

У 250 році Рим завдав удару по християнству тотальною бюрократією. У тісних багатоповерхівках Церква вибудовувала таємну мережу виживання.

Бронзовий лев проти королівського меча

Середньовіччя прийнято вважати епохою абсолютного безправ'я, де монарх страчував помахом руки. Але Церква накреслила межу, перед якою державна машина пасувала.

Притулок під склепіннями: як нас лікує храмова напівтемрява

Ми тікаємо від випалюючого світла ламп і екранів. Давня церковна архітектура пропонує укриття – рятівну терапію напівтемряви.

Риза з дорожнього плаща

Фелонь священника колись гріла плечі римського мандрівника в дощ. Зараз духовенство носить на собі одяг стародавніх імперій, але з новими смислами.

Духовна інженерія Константинополя в облозі

Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.

Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: єпископ

Раніше кожен християнин знав свого єпископа особисто. Історичний розбір показує перетворення малої громади-сім'ї на величезну адміністративну структуру.