Бог Старого Завіту «жорстокий»? Як Він став «Богом-Любов'ю»?

Дилема "жорстокого Бога". Фото: so-smislom

Подібні непорозуміння виникали ще в перші століття християнства. Так, єретик Маркіон в середині II століття навчав, що Бог Старого Завіту – жорстокий і мстивий, а Христос – Син іншого, благого Бога. Щоб довести це, він відкинув Старий Завіт і навіть «відредагував» Новий, прибравши з Євангелія все, що пов'язувало Христа з давніми Писаннями.

Але Церква рішуче відкинула це вчення, стверджуючи: Бог – один і той самий, і Старий, і Новий Завіт говорять про Нього Єдиного, тільки на різних ступенях людської історії. Причина в тому, що закон Старого Завіту, як навчає апостол Павло, був «дітоводителем до Христа».

Як батьки встановлюють для маленької дитини безліч конкретних правил – що можна, чого не можна, – так Бог виховував людство, ще духовно незріле, через суворі заповіді і наочні приклади про те, як влаштований світ і які його закони.

Новий Завіт – не заперечення старого закону, а дорослішання. Ми не відкидаємо знання, отримані в початковій школі, переходячи в старші класи. Наприклад, у молодшій школі дітям кажуть, що Земля обертається навколо Сонця по колу, але в старших класах або університеті виявляється, що зовсім не по колу, а по еліпсу, і орбіта постійно змінюється. Але для дитячого розуміння було важливо пояснити суть на доступному їм рівні, без якого неможливо було рухатися далі.

Так і у випадку із Законом Божим: Бог не змінився, змінилася ступінь готовності людини сприймати Його істину. Тепер закон не скасований, але подоланий любов'ю, як Христос показав в історії про жінку, взяту в перелюбі: «Хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь». Він не відкинув Закон, а розкрив його найглибший сенс – у милосерді, що перевершує суд.

Бог виховував у людині багато понять, які нам, людям, сформованим біблійним одкровенням, здаються очевидними. Але щоб у Новому Завіті навчити, що «кожен, хто гнівається на брата свого даремно, вже підлягає суду» – спочатку потрібно було проголосити «Не вбивай». Щоб навчити в Євангелії «не дивитися на жінку з пожадливістю», спочатку потрібно було сказати – «Не чини перелюбу».

Так від покоління до покоління, і не тільки між Старим і Новим Завітом, але навіть з кожною більш пізньою книгою Старого Завіту, одкровення стає глибшим і змістовнішим, тому що людство стає здатнішим сприймати.

Крім того, якщо уважно подивитися на старозавітні книги, то побачимо, що і там Бог, звертаючись до найбільш духовно сприйнятливих людей, говорить про Себе, яким Він є насправді.

• «Господь, Господь Бог людинолюбний і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий…» (Вих. 34:6).
• Пророк Ілля пізнає Бога не в бурі, землетрусі чи вогні, а в «віянні тихого вітру» (3 Цар. 19:11–12).
• Пророк Михей говорить: «Він не вічно гнівається, бо любить милувати» (Мих. 7:18).

У часи Старого Завіту Бог дійсно часом був змушений діяти через грім і блискавки, але в сутності Своїй Він – у віянні тихого вітру, у бажанні милувати, Він «вчора і сьогодні і навіки Той самий», Він Той, про Кого сказано – «Бог є любов».

Читайте також