Сугуба єктенія і «Нині відпускаєш»: друга частина вечірні

"Нині відпускаєш раба Твого, Владико". Фото: СПЖ

Раніше ми розглянули першу частину вечірнього богослужіння з її ключовими моментами, а тепер на черзі – друга частина, яка своїм складом нагадує Літургію, що не дивно, якщо згадаємо давнє походження чину вечірні, про яке розповідав раніше. Тут є ті ж, що і на Літургії, єктенії (сугуба і просительна), є 33-й псалом (на бдінні), і завершальні молитви – «Нині відпускаєш», Трисвяте і тропарі.

Сугуба єктенія: чому «рцем» повторюється?

Сугуба єктенія – починається зі слів «Рцем всі від всієї душі і від всього помислу нашого, рцем».

Повторення слова «рцем» не помилкова тавтологія, а результат з'єднання двох колись роздільних фраз в одну.

Спочатку, після читання Писання, диякон виходив на амвон і запрошував народ до молитви словами «Рцем всі: Господи, помилуй», тобто «Скажемо всі: Господи, помилуй», а після цього починав перше прохання «Від всієї душі, і від всього помислу нашого рцем». І, вже навчені люди відповідали тричі: «Господи, помилуй». З часом запрошення і сам початок молитви злилися в одну фразу, утворивши повторення.

Наступне прохання взято з молитви царя Манасії: (2 Пар. 20:6): «Господи Вседержителю, Боже отців наших, молимо Тебе, почуй і помилуй».

Завершальні моління: від «Сподоби» до «Нині відпускаєш»

Потім звучить молитва «Сподоби, Господи», яку Типікон ставить у число найважливіших, доручаючи її читання настоятелю, хоча і дозволяючи в деяких випадках читання читцю.

Її також називають вечірнім славослів'ям, тому що нагадує велике славослів'я на утрені, будучи схожою за змістом і повторюючи багато прохань.

У ній ми просимо Бога сподобити пройти вечір без гріха, а також навчити, врозумити і просвітити нас Своїм Світлом.

Потім звучить просительна єктенія. Її прохання продовжують думку попередньої молитви – дарувати вечір мирний, прощення всякої помилки протягом дня, і достойної відповіді в момент останнього Суду. Священник у вівтарі завершує весь цей блок схожою за змістом світильничною молитвою.

«Нині відпускаєш»: завершення дня і життя

У свята додається ще один вид моління – літія. Спочатку так називалася особлива хода до місцевих святинь, храмів або кладовищ, із молитвами, і поминанням людей по іменах. Залишком того давнього звичаю стали стихири на стиховні, які зараз співаються або читаються в кінці вечірні, а раніше співалися при поверненні в храм після літії.

На завершення вечірні читається молитва «Нині відпускаєш» праведного Симеона Богоприємця.

Вона нагадує про завершення дня і разом з тим – про завершення всього людського життя.

Як Симеон вважав своє життя виконаним, тому що зустрів Христа, так і наш день прожитий не даремно, якщо в ньому...

Ця молитва нагадує про сенс кожного дня життя і смерті людини. Якщо людина, подібно до Симеона, протягом дня жила Христом і молитвою до Нього, то такий день осмислений і прожитий не даремно. В той же час ця молитва підкреслює значення вечірні як служби, що містить в собі тему очікування Спасителя, про що ще буде сказано в подальшому.

На завершення вечірні співаються тропарі дня – короткі піснеспіви, які підкреслюють головний сенс і духовний зміст цього дня в церковному році; сугуба єктенія і завершальні молитви.

Священномученик Кипріан Карфагенський писав про сенс вечірнього богослужіння так: «Ми маємо молитися при заході сонця і при закінченні дня; бо Ісус Христос є істинне Сонце і істинний День. Тому, молячись при заході сонця і закінченні дня і просячи, щоб знову засяяло нам світло, ми тим самим молимося про пришестя Христове, щоб воно принесло нам благодать світла вічного».

Після вечірні, згідно з Типіконом, буває трапеза і повечір'я, після якого монахам забороняється розмовляти: «Маємо їсти і це знати: після відпущення… не слід монахам творити бесіди один з одним, але з мовчанням виходити в келії свої, і вправлятися на молитву і на читання, і так упокоїтися, щоб з увагою на утреннє славослів'я встати бо…»

Читайте також