Притча про метелика-одноденку
Сів метелик-одноденка на багаторічну брусницю і почав захоплюватись усім, що мав змогу побачити:
– Сонце ж яке добре та гарне! Роса – жодні самоцвіти з нею не зрівняються! А луг же який зелений, небо яке синє! А повітря? У мене навіть не вистачає слів, щоби описати його! Одне тільки можу сказати: слава Богу за все!
«Треба ж, стільки років живу і нічого цього не помічала!» – подумала брусниця, а вголос сказала:
– Нічого, завтра ти до всього цього звикнеш!
– Завтра для мене вже не буде, – сумно відповів метелик, назавжди заплющуючи очі.
А брусниця із соромом зізналася собі, що майже за сто років вона не побачила і, найголовніше, не оцінила всього того, що встиг цей метелик за один єдиний день свого життя.
З книги «Маленькі притчі для дітей і дорослих» ієромонаха Варнави (Саніна)
Читайте також
«Пікасо́»: втрата друга та подолання спокуси
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 20
Фільм «Капітан Фантастік»: чи правильно ми виховуємо дітей
У цьому фільмі ставляться непрості питання про виховання дітей: кого ми з них робимо, до чого їх готуємо? А ще про вміння визнавати помилки та робити вибір.
Притча: Візит до багатого колекціонера
Коротка притча про важливість правильно розставлених акцентів.
Новомученики XX століття: священномученик Олександр Харківський
Він прийняв священний сан досить пізно, у 49 років, а його святительське служіння проходило у непрості 1930-ті роки. Але всього цього могло й не бути...