Притча про метелика-одноденку

Сів метелик-одноденка на багаторічну брусницю і почав захоплюватись усім, що мав змогу побачити:

– Сонце ж яке добре та гарне! Роса – жодні самоцвіти з нею не зрівняються! А луг же який зелений, небо яке синє! А повітря? У мене навіть не вистачає слів, щоби описати його! Одне тільки можу сказати: слава Богу за все!

«Треба ж, стільки років живу і нічого цього не помічала!» – подумала брусниця, а вголос сказала:

– Нічого, завтра ти до всього цього звикнеш!

– Завтра для мене вже не буде, – сумно відповів метелик, назавжди заплющуючи очі.

А брусниця із соромом зізналася собі, що майже за сто років вона не побачила і, найголовніше, не оцінила всього того, що встиг цей метелик за один єдиний день свого життя.

З книги «Маленькі притчі для дітей і дорослих» ієромонаха Варнави (Саніна)

Читайте також

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.

Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»

У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.

Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість

Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.

Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки

Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.