Притча про метелика-одноденку
Сів метелик-одноденка на багаторічну брусницю і почав захоплюватись усім, що мав змогу побачити:
– Сонце ж яке добре та гарне! Роса – жодні самоцвіти з нею не зрівняються! А луг же який зелений, небо яке синє! А повітря? У мене навіть не вистачає слів, щоби описати його! Одне тільки можу сказати: слава Богу за все!
«Треба ж, стільки років живу і нічого цього не помічала!» – подумала брусниця, а вголос сказала:
– Нічого, завтра ти до всього цього звикнеш!
– Завтра для мене вже не буде, – сумно відповів метелик, назавжди заплющуючи очі.
А брусниця із соромом зізналася собі, що майже за сто років вона не побачила і, найголовніше, не оцінила всього того, що встиг цей метелик за один єдиний день свого життя.
З книги «Маленькі притчі для дітей і дорослих» ієромонаха Варнави (Саніна)
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.