Викидень – це покарання Боже?
Сергій Акіменко
Відповідає протоієрей Володимир Долгіх:
– Ні. Якщо сприймати викидень саме і виключно як покарання, то виникає запитання: невже всемогутній і люблячий Бог не знайшов іншого способу покарати дорослих, що згрішили, як через вбивство їхньої дитини, що не народилася? Викидень – це передусім трагедія для сім'ї. Чому ця трагедія сталася – людині до кінця все одно не зрозуміти.
Ми повинні розуміти, що гріхопадіння людини торкнулося не тільки її самої, а й створеного заради неї світу. Вражені були всі сили природи, у все створене вкралися смерть і тління, а ми є спадкоємцями, що пожинають наслідки. Звичайно, багато в чому ми самі винні, адже і ми в скарбничку зла робимо власний внесок.
Коли в сім'ї трапляється така трагедія як викидень – не треба намагатися зрозуміти її причину, адже для нас зрозуміти значило б виправдати, а як можна виправдати смерть дитини в материнській утробі? Ніяк. Те, що сталося, найкраще покрити мовчанням, покаянням і молитвою. Будь-яка альтернатива у вигляді озлоблення, зневіри, образи – набагато гірша. Господь у біді обов'язково допоможе та вилікує душевні рани.
Читайте також
Наскільки страшний гріх роду?
Чи може гріх предків відображатися на нащадках, чи кожен несе відповідальність лише за свої вчинки? Про те, як Православна Церква ставиться до поняття «родовий гріх», розмірковує архімандрит Серапіон (Довлатов).
У чому полягає суть християнського подвигу?
Про сучасне подвижництво розмірковує протоієрей Василій Кучер.
Як навчитися любити Бога всім серцем, усіма думками і всією душею?
Про те, як полюбити Того, Хто тебе створив, розмірковує протоієрей Василій Кучер.
«Нехай воскресне Бог»: чому ми говоримо про минулу подію як про майбутню?
Лінгвістичні та богословські особливості відомої молитви розбирає протоієрей Василій Кучер.
Як пережити втрату духівника?
Відхід наставника – величезне випробування. Протоієрей Вадим Гладкий про те, як впоратися з втратою духівника і чому ця подія – крок до духовного дорослішання.