Чому Ісус з Назарета є Христос: суперечка довжиною в 2000 років

Стародавні пророцтва про Христа здійснилися. Фото: СПЖ

Іудеї на підставі пророцтв Старого Завіту доводять, що Ісус з Назарета їм не відповідає. Але християнам корисно знати, чому іудеї помиляються.

У подкасті «Християнство та юдаїзм: чи шукаємо одного Бога?» секретар богословсько-літургійної комісії ПЦУ та доцент богословської академії Андрій Дудченко стверджує, що у християн та юдеїв один і той же Месія, а викладач Тори юдей Юрій Радченко заявляє, що історичний Ісус не може бути визнаний Месією юдейського народу.

Питання про те, чи виконав Ісус з Назарета всі пророцтва про Месію, є предметом суперечки між християнами та юдеями протягом усієї історії християнської Церкви.

Чому юдеї не визнали і вперто не визнають Ісуса Христом? Може, у них справді є для цього серйозні підстави?

Після того як Ісус Христос зцілив розслабленого біля Овечої купелі в Єрусалимі, у Нього відбулася суперечка з юдейськими начальниками. Це було в суботу, і юдеї говорили, що навіть добрі справи не можна робити в цей день. Їхнє озлоблення дійшло до того, що вони хотіли вбити Ісуса, незважаючи на явне чудо зцілення Ним людини, яка 38 років провела в жорстокій хворобі.

Пояснюючи свій вчинок, Господь сказав: «Отець Мій досі робить, і Я роблю» (Ін. 5:17), – на що юдеї відповіли ще більшим вибухом ненависті та жаги вбивства. У цій ситуації Ісус Христос вказав їм на Священне Писання і запропонував зробити висновки про Його месіанство на підставі пророцтв: «Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене» (Ін. 5:39).

Давайте послідуємо цій пораді і подивимося, які є вказівки на Месію в Старому Завіті. Оскільки їх досить багато, ми розглянемо лише ті з них, які конкретно вказують на історичного Ісуса з Назарета, що жив на землі дві тисячі років тому.

Сім'я Жінки

У тій же бесіді з юдеями Господь говорить їм: «...Якби ви вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо він писав про Мене» (Ін. 5:46). Справді, месіанських місць у П'ятикнижжі Мойсея досить багато, але більшість дають загальні, досить невизначені вказівки, наприклад: «Я поставлю їм Пророка з-поміж братів їхніх, такого, як ти, і вкладу слова Мої в уста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому; а хто не послухає слів Моїх, які Пророк той буде говорити Моїм ім'ям, з того Я стягну...» (Втор. 18:18–19).

Але є в П'ятикнижжі два місця, які вказують на конкретні обставини.

Перше – коли Бог під час вигнання Адама та Єви з раю дає їм обітування про «сім'я жінки», тобто Спасителя, Який народиться від Діви без участі чоловіка: «ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сім'ям твоїм і між сім'ям її; воно буде вражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п'яту» (Бут. 3:15).

Пізніше це передзнаменування повторить пророк Ісая: «Отож Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і породить Сина, і нарекуть ім'я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14).

Скіпетр Юди

Друге вказує на конкретну історичну обставину, з якою пов'язане народження Спасителя: «Не відійде скіпетр від Юди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів» (Бут. 49:10). Тобто Месія народиться тоді, коли над Юдеєю запанує іноплемінник.

Ісус Христос народився за правління Ірода I Великого, який був не юдеєм, а ідумеянином, сином римського намісника Юдеї Антипатра. Ірод усвідомлював, що займає престол незаконно, і побоювався, що справжній цар юдейський скине його. Саме тому він наказав винищити віфлеємських немовлят.

Старозавітний євангеліст

Пророк Ісая настільки докладно описав усі обставини життя Ісуса Христа, що християни назвали його старозавітним євангелістом.

Він чітко вказав на проповідь Іоанна Предтечі, Різдво Христове, проповідь Спасителя в Галілеї, Хресні страждання, смерть і Воскресіння, сходження Святого Духа на апостолів, Страшний Суд і воскресіння мертвих.

Ось, наприклад, як Ісая описує страждання Христа та сенс цих страждань:

«Хто повірив почутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Бо Він виріс перед Ним, немов пагін, і як парость із сухої землі; немає в Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його – і не було в Ньому такого вигляду, який приваблював би нас до Нього. Він був зневажений і принижений людьми, муж скорбот і знайомий із хворобами, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був погорджений, і ми ні в що Його не ставили.

Та Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми вважали, що Він уражений, покараний і принижений Богом. Але Він був поранений за гріхи наші і мучений за беззаконня наші; кара, що принесла нам мир, була на Ньому, і Його ранами ми зцілилися. Усі ми блукали, немов вівці, кожен звернув на свою дорогу; і Господь поклав на Нього гріхи всіх нас.

Він був гноблений, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як вівця, ведений був на заколення, і як ягня перед тими, хто його стриже, мовчить, так Він не розтуляв уст Своїх. Від утиску і суду Його забрали; та хто пояснить Його рід? Бо Він відторгнутий від землі живих; за злочини народу Мого зазнав кари. Йому призначили гроб із злочинцями, але Він був похований у багатого, бо не вчинив гріха і не було лукавства в устах Його.

Але Господу було угодно вразити Його, віддати на страждання; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня успішно здійсниться рукою Його. На подвиг душі Своєї Він дивитиметься з задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, оправдає багатьох і гріхи їхні на Себе понесе.

Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними Він ділитиме здобич за те, що віддав душу Свою на смерть і був зарахований до злочинців, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за переступників став заступником» (Іс. 53:1–12).

Математика пророка Даниїла

У Старому Завіті існує також точне хронологічне вказання на час приходу у світ Месії. Це пророцтво міститься в 9-му розділі книги Даниїла. Там описано, як Даниїл у вавилонському полоні молився Богові, визнавав гріхи єврейського народу й просив у Нього милості. І з’явився Даниїлові архангел Гавриїл і сказав:

«Сімдесят седмин визначено для народу твого і святого міста твого, щоб покрито було злочин, запечатані були гріхи й загладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння та пророк, і помазаний був Святий святих.

Отож знай і розумій: від часу, коли вийде повеління відновити й збудувати Єрусалим, до Христа-Владики – сім седмин і шістдесят дві седмини; і знову будуть збудовані вулиці та мури, але у важкі часи. А після шістдесяти двох седмин буде вбитий Христос, і не стане Його; а місто і святиню зруйнує народ вождя, що прийде, і кінець його буде, мов від повені, і до кінця війни будуть спустошення.

І Він утвердить заповіт для багатьох на одну седмину, а в половині седмини припиниться жертва й приношення, і на крилі святині буде гидота спустошення, аж доки не звершиться визначений кінець над спустошувачем»
(Дан. 9:24–27).

Розрахунок дати

Седмина – це сім років; саме в такому значенні це слово вживається й в інших місцях Писання, наприклад, Левіт 25:8. Точка відліку цих седмин – повеління про відновлення Єрусалима, видане перським царем Артаксерксом І у 457 році до Різдва Христового.

Перші сім седмин, тобто 49 років, – це період відбудови Єрусалима, «важкі часи», які тривали до 408 року до Р. Х. Далі йдуть 62 седмини, тобто 434 роки «до Христа-Владики», що завершуються у 27 році після Р. Х. Саме в цей час Ісус Христос виходить на проповідь після Хрещення від Іоана. Різниця приблизно у три роки з євангельським свідченням про те, що Ісусу було близько тридцяти років (Лк. 3:23), пояснюється неможливістю точно встановити рік Його народження і вкладається в допустиму похибку.

Далі Даниїл говорить про смерть Христа, руйнування Єрусалимського храму та припинення жертвоприношень, що сталося у 70 році після Р. Х.

Матеріальне і духовне

Після прочитання таких чітких вказівок на Ісуса Христа як на Месію постає питання: чому ж іудеї все ж відкинули Його? Причина полягає у принциповій відмінності християнського та іудейського бачення Месії.

Для християн Він насамперед Переможець гріха і смерті, тоді як для іудеїв – земний цар із дому Давида, який має зібрати розсіяних, перемогти земних ворогів і встановити славне Ізраїльське царство.

Інакше кажучи, християнський погляд є духовним, а іудейський – матеріальним. Про це зачерствіння серця пророкував Ісая (Іс. 6:10), і ці слова повторив Сам Христос: «І збувається над ними пророцтво Ісаї, що каже: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитиметесь – і не побачите; бо зачерствіло серце цього народу, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я їх зцілив» (Мф. 13:14–15).

Відповідно, шлях до правильного розуміння пророцтв про Христа лежить у відмові від грубих матеріальних прагнень земної слави й благополуччя та у прагненні відновити зв’язок із Богом, утрачений унаслідок гріха.

Читайте також