Тайна Ковчега Завіту: що насправді приховано під Храмовою горою
Куди зникла головна святиня світу і що знаходиться під «Каменем Заснування»? Розслідування: від біблійних легенд до авантюри «Індіани Джонса» початку XX століття.
У період Другого Храму, коли розвивалися події новозавітної історії, у Святая Святих вже не було ні Ковчега Завіту, ні скрижалей — нічого з того, що знаходилося там раніше. У центральному і найсакральнішому місці Храму із землі виступала лише частина таємничої скелі, яку називають «Каменем основи».
Зникла святиня і версії пошуку
Куди подівся Ковчег Завіту?
Ковчег Завіту зник майже за шістсот років до Різдва Христового. Сталося це, швидше за все, тоді, коли вавилонський цар Навуходоносор II захопив Єрусалим і зруйнував Перший Храм (586 р. до н. е.).
Інтрига полягає в тому, що Біблія наводить детальний список того, що вавилоняни забрали як трофеї, і Ковчега в цьому списку немає. Як би там не було, коли євреї повернулися з полону, Святая Святих була порожня. Теорії щодо зникнення головної святині висувалися найрізноманітніші:
- Версія Єремії: Одна з легенд говорить, що пророк Єремія, передбачаючи руйнування Єрусалима, сховав Ковчег десь у районі гори Нево (територія сучасної Йорданії).
- Версія підземель: Талмудисти припускають, що цар Йосія наказав сховати Ковчег у складній системі тунелів і таємних камер під Храмовою горою.
- Ефіопський слід: Найекзотичніша версія стверджує, що Менелік I, син царя Соломона і цариці Савської, таємно вивіз справжній Ковчег в Ефіопію, залишивши в Єрусалимі копію. Згідно з цією версією, оригінал зараз зберігається в місті Аксум, при церкві Марії Сіонської. До нього має доступ лише один хранитель-монах, який не залишає пост до самої смерті.
Однак найбільш ймовірно, що вавилоняни просто розбили Ковчег, щоб зняти з нього золото, як вони вчинили з іншими прикрасами Храму. Відсутність згадки в списках трофеїв може пояснюватися тим, що його просто не стало як єдиного предмета.
Пуп Землі і центр світобудови
До теми Ковчега ми ще повернемося, а поки поговоримо про скелю. Евен ха-штія - «Камінь Основи», або «Краєкутний камінь», - це найсвятіший і найспірніший шматок скельної породи у світі. У його історії переплітаються містика, геологія і політика. Для юдаїзму це фізичний центр світобудови, для ісламу - місце вознесіння пророка.
Згідно з Мідрашем і Талмудом, історія каменя починається раніше історії самої Землі.
Вважається, що Бог почав творити світ саме з нього: Він кинув камінь у безодню хаосу, і від нього, як кола по воді, розрослася вся інша матерія Всесвіту. Тому він і називається «Каменем Основи» - на ньому тримається світ.
Переказ також говорить, що саме на цьому камені Адам приніс першу жертву після вигнання з Раю. Пізніше тут же побудував жертовник Ной, вийшовши з ковчега. Найвідоміший біблійний сюжет, пов'язаний з каменем, - це Акеда (зв'язування Ісаака). Коли Авраам прийшов на гору Моріа, щоб принести сина в жертву, він поклав його саме на цю скелю.
У реальну історичну хроніку камінь входить при царі Давиді. Спочатку це місце було майданчиком для молотьби зерна (гумном). Давид викупив скелю, щоб зупинити епідемію, що вразила народ, і збудував там жертовник. Його син Соломон побудував навколо скелі Єрусалимський Храм. Камінь опинився в найсокровеннішій його частині - Святая Святих, де служив природним п'єдесталом для Ковчега Завіту.
Після руйнування Першого Храму вавилонянами у Святая Святих залишився тільки цей голий камінь. У часи Другого Храму первосвященик заходив у цю порожню кімнату раз на рік (у Йом-Кіпур). Оскільки Ковчега не було, він ставив кадильницю з димлячими благовоніями прямо на камінь - це був кульмінаційний момент богослужіння всього року. Кров'ю жертвоприношених тварин також окропляли камінь.
Після руйнування Другого Храму римлянами в 70-му році н. е. місце прийшло в запустіння. Римляни намагалися побудувати тут храм Юпітера, але пізніше, з приходом християнства, Храмова гора перетворилася на міське звалище, а камінь був похований під горами сміття.
У 638 році Єрусалим захопили араби на чолі з халіфом Умаром ібн аль-Хаттабом. Жахнувшись стану святого місця, Умар наказав розчистити скелю. В ісламі ця скеля (по-арабськи ас-Сахра) асоціюється з нічною подорожжю пророка Мухаммеда. Вважається, що саме звідси він вознісся на небеса на крилатому коні Бураці. У 691 році халіф Абд аль-Малік побудував над каменем святилище - Купол Скелі (Куббат ас-Сахра), знамените будівля з золотим куполом.
Підземні таємниці і безодня хаосу
Всередині Купола Скелі є ще одне інтригуюче місце - «Колодязь душ». З південно-східного боку в скелі є отвір, що веде в природну печеру під каменем, де моляться мусульмани. У підлозі цієї печери лежить плита, яка при простукуванні видає гулкий звук, вказуючи на порожнечу всередині.
Раціональне пояснення говорить, що внизу знаходиться вузол дренажної системи. В епоху Храму на Камені Основи приносилося безліч жертв, і кров з водою стікали в спеціальні канали («Шитин»), йдучи глибоко під землю в русло струмка Кідрон.
Але містична версія куди цікавіша: під каменем знаходиться первісна водна безодня, хаос, що існував до Творіння. Порожнеча під каменем - це початок тієї самої безодні, а Камінь Основи служить «пробкою», що утримує підземні води, щоб вони не затопили світ.
Авантюра в стилі Індіани Джонса
Третя версія походження порожнин під каменем послужила початком детективної істор
