Єретики й розкольники – одне й те саме

13 вересня Православна Церква вшановує пам'ять священномученика Кипріана Карфагенського – християнського єпископа, хто не лише своїм життям і смертю, але й вченням засвідчив справжню вірність Церкві. Саме йому належать знамениті фрази «Кому Церква не мати, тому Бог – не Отець» і «Поза Церквою немає спасіння», якими ми самі часто користуємося, проте ними його думка не обмежується. Священномученик Кипріан багато писав про єдність Церкви, таку необхідну у всі століття існування християнства, а особливо – в наші, за всіма ознаками, останні часи.

Єдність є однією з суттєвих властивостей Церкви, що увійшло до тексту Символу Віри, але це не просто термін. Єдність відчувалася й реалізовувалася християнами із перших днів існування християнства. Згадаймо, що ми можемо бути розділені простором, навіть добре не знати один одного, але все одно називаємо один одного братами та сестрами. Це свідчить, що ми одна сім'я. І чим більше світ тіснить, жене християн, тим сильніше відчувається ця єдність. Якщо ж її немає, то нічого не варта і наша належність до Тіла Христового.

Саме священномученику Кипріану належать знамениті фрази «Кому Церква не мати, тому Бог – не Отець» та «Поза Церквою немає спасіння».

Зовнішнє, світське життя, побудоване на особистому чи суспільному егоїзмі, завжди нестиме поділ. Збирає воєдино лише Господь. «Справді, – пише на початку III століття земляк священномученика Кипріана Тертуліан, – ми готові померти один за одного, а вони готові один одного умертвити. Якщо нам дорікають у тому, що ми називаємо один одного братами, то, звичайно, тому, що в інших кохання сімейне лише одне лицемірство. Ми також брати ваші, бо ми маємо одну природу». Єдність завжди була невід'ємним атрибутом церковної свідомості.

Одним із перших виразників єдності Церкви і став священномученик Кипріан. Він писав, що Церква єдина в усій безлічі своїх човнів і окремих церков, при цьому вона може ні розділятися, ні роз'єднуватися. Таке твердження нам може здатися досить дивним, адже ми самі є свідками поділу в Церкві. Все це так, але згідно зі священномучеником Кипріаном, єдність, як істотна властивість, не може бути порушена, а значить те, що ми називаємо поділом, насправді є процесом відпадання частини християн від єдиної Церкви та віддалення їх від спілкування християнського життя.

«Церква кафолічна одна, вона не повинна бути ні розсічена, ні розділена, – пише священномученик Кипріан, – вона являє собою єдність нероздільного і цілісного дому, – і для вірян немає іншого дому, крім єдиної церкви… Занепалі нехай не залишають кафолічної церкви, постановленої Господом, яка є одна та єдина».

Зовнішнє, світське життя, побудоване на особистому чи громадському егоїзмі, завжди нестиме поділ. Збирає воєдино лише Господь.

Джерелом і основою церковної єдності владика Кипріан вважає волю Христа, Який молився за єдність Своїх учнів (Ін. 17, 20-21) і єдність Самого Бога. Таким чином, єдність Церкви походить із Божественної влади. Сам Спаситель говорив: «Я й Отець Ми одне!» (Ів. 10, 30). А в притчі про «Доброго Пастиря» чітко позначив: «і буде отара одна й Один Пастир!» (Ів. 10, 16).

Ці та багато інших місць Святого Письма ясно переконали священномученика Кипріана в тому, що той, хто порушує єдність Церкви, ображає Самого Бога, незважаючи на зовнішнє декларування, не вірить у таїнство Трійці, а тому втрачає спасіння. Уважно вчитаймося у його слова:

«Якщо єдність церкви має за свою основу Самого Бога, то хто ж подумає, що ця єдність, що ґрунтується на неодмінності божественній і поєднана з небесними таїнствами, може бути порушена в церкві і роздроблена суперечністю протиборчих бажань? Ні, той, хто не зберігає такої єдності, не дотримується закону Божого, не зберігає віри в Отця і Сина, не тримається істинного шляху до спасіння».

Виходячи зі сказаного, для священномученика Кипріана немає істотної різниці між єретиком і розкольником, оскільки і той, і інший перебувають поза Церквою, а тому не можуть вважатися християнами. Він стоїть на тій позиції, що Церква є єдиною формою християнства і тільки в ній можна знайти Христа, дізнатися, чому Він навчає і що від нас вимагає. Звідси той, хто відпадає від єдності Церкви, фактично зрікається Спасителя, а тому вже фактично є єретиком. Очевидною реалізацією єдності Церкви для владики Кипріана є влада єпископа, відповідно, той, хто не кориться єпископу, не кориться і Самому Христу.

Священномученик Кипріан дуже послідовний у своєму вченні про єдність Церкви, а тому й суворий. Він застерігає християн від найменших контактів із єретиками та розкольниками, наказуючи навіть не говорити з ними і не сідати за один стіл.

Священномученик Кипріан дуже послідовний у своєму вченні про єдність Церкви, а тому й суворий. Він застерігає християн від найменших контактів із єретиками і розкольниками, наказуючи навіть не говорити з ними і не сідати за один стіл, адже у вірних послідовників Христових не може бути нічого спільного з висихаючими потоками, позбавленими свого Джерела.

Сказане про погляди священномученика Кипріана на питання єдності Церкви дуже коротко і далеко не обмежується розглянутими тезами. Його можна критикувати, але чого не позичати владиці Кипріану, то це виваженості і вірності своїм поглядам, тобто того, чого зовсім немає в сучасних масових «фахівців» у церковних питаннях.

Він віддав життя за свої погляди, а чи готові так вчинити ті, хто сьогодні називає себе християнами і нападає на Церкву? Це питання, гадаю, поки що залишиться без відповіді. Відповідачам нині не до нього.

Читайте також