Бусифікація духовенства: звичайний геноцид православних

Бусифікація священника УПЦ у Луцьку. Фото: СПЖ

Відео, на якому люди в масках за руки і за ноги закидають у бус священника, вразило багатьох: подібного поводження зі священнослужителем ми не бачили раніше. І хоча рахунок мобілізованих пастирів уже давно йде на сотні, мало хто замислювався, що нерідко їхня «мобілізація» відбувається саме так. Про те ж пишуть у соцмережах й інші мобілізовані – про священників зі слідами побоїв, яких вони бачили у військкоматах. Але поки не побачиш на власні очі, важко повірити, що з духовенством можуть поводитися подібним чином.

Голова ДЕСС Віктор Єленський нещодавно визнав, що владі відомо: канони забороняють священнику брати до рук зброю. Його відомство бронює кого завгодно: католиків, іудеїв, мусульман, навіть язичників. Але – не кліриків УПЦ. Причина в тому, що в Українській Православній Церкві ігнорують закон про примусове перейменування на «РПЦ в Україні» і не хочуть іменувати себе Руською Церквою.

Інакше кажучи, у священника УПЦ після «бусифікації» два шляхи: взяти зброю і позбутися сану – або не взяти і з високою імовірністю позбутися життя.

Водночас влада прямим текстом каже, що в будь-який момент можна все змінити: просто переходьте до ПЦУ, і у вас усе буде чудово: і бронювання, і повага суспільства, і лояльність держави.

Як це назвати, якщо не дискримінацією за релігійною ознакою? Ніяк, це саме дискримінація, причому дискримінація в чистому вигляді.

Але Єленський разом із придворними священнослужителями з Всеукраїнської ради церков (ВРЦіРО) регулярно брешуть західним партнерам, що в Україні просто небачена свобода віри.

Схоже, в УПЦ влада проводить бусифікацію духовенства, а у ВРЦіРО – бусифікацію совісті. А тим часом викрадених людоловами священників стає дедалі більше, і дедалі більше осиротілих парафій.

Читайте також