Рівноапостольна, яку зарахували до блудниць

На полотнах європейських художників її зображують із розпущеним волоссям і оголеним плечем, у сльозах і з черепом, що лежить поруч на столі. Тіціан, Караваджо, Жорж де Латур, а згодом — кінорежисери та автори мюзиклів вважали, що знають про життя цієї занепалої жінки все. Але головне джерело — Євангеліє — про тілесні гріхи Марії Магдалини не говорить жодного слова.

Відбулася кричуща підміна. Замість жінки неймовірної мужності перед нами малюють образ жінки легкої поведінки, що розкаялася. Таке відчуття, що подвиг її вірності Богу взагалі проігнорований історією.

Сім бісів — це хвороба, а не пристрасті

Марія з Магдали, рибальського містечка на західному березі Галілейського озера, в Євангелії згадується побіжно. Євангеліст Лука перераховує тих, хто ходив за Христом по містах і селах: «І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і хвороб: Марія, що зветься Магдалиною, з якої вийшли сім бісів, і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, та багато інших, які служили Йому маєтком своїм» (Лк. 8:2–3).

Здається, ось воно — однозначний доказ гріховності Марії. Але мало хто знає, що «сім бісів» євангельською мовою — це опис одержимості, тобто найтяжчого мучення, яке до морального вибору людини жодного стосунку не має.

Біснуватого в Євангелії ніхто не звинувачує. Люди його жаліють, а Христос зцілює.

Лука не лише перераховує імена вірних Спасителеві жінок, а й уточнює, що вони «служили Йому маєтком своїм», тобто жертвували свої гроші на потреби апостольської громади. Поряд із Марією названа Іоанна, жінка управителя господарством Ірода Антипи. Компанія, до якої потрапила Марія, — заможні жінки, що спонсорували служіння Христа й апостолів. Занепала блудниця ніколи б не ввійшла до такого знатного кола.

Подвиг на Голгофі

Далі євангельський текст дедалі ширше розкриває суть духовного подвигу Марії. Вночі, коли заарештували Ісуса, всі учні розбіглися. Далі був суд у первосвящеників, натовп, що кричав «Розпни його!», смертний вирок, дорога на страту. І ось настає момент, коли біля Хреста залишаються лише жінки. Матфій, Марк та Іоанн пишуть про це незалежно один від одного (пор. Мф. 27:55–56; Мк. 15:40; Ін. 19:25). З дванадцяти апостолів залишився лише Іоанн Богослов. Решта боягузливо сховалися за зачиненими дверима Сіонської горниці.

Треба добре розуміти історичний контекст того часу. Стояти поруч із засудженим за заколот означало публічно назвати себе наближеним до злочинця. А якщо в цей момент перебувати за два кроки від солдатів, які будь-якої миті можуть тебе стратити, — це подвійне самогубство.

Апостоли втекли тому, що в них зруйнувалися месіанські очікування. Месія мав перемагати завойовників, а не висіти на хресті. Жінки не мали завищених очікувань, але мали любов, яка нікуди не зникла навіть тоді, коли Месія був відданий на ганьбу. Святитель Іоанн Золотоустий підкреслював, що «в цьому особливо видно їхню мужність».

І там само, біля Хреста, а потім біля погребальної печери євангелісти згадують Марію першою в переліку жінок. У давньому рукописі це теж не могло бути випадковістю.

Головна свідкиня дива

Уявіть судовий процес, коли обвинувачений мертвий, його близькі друзі розійшлися, і єдина людина, готова свідчити про те, що сталося, — та, чиї свідчення не приймаються через стать цього свідка.

Якби хтось захотів зробити історію Воскресіння Христового переконливою для всіх, головним свідком він зробив би кого завгодно, тільки не жінку.

Після страти Ісуса Єрусалим залишався місцем, де християнинові краще було не з'являтися на людях. Марія ж безстрашно йде до гробниці з пахощами, щоб завершити обряд поховання, перерваний настанням суботи. Вона йде до запечатаного гробу, знаючи про варту і не знаючи, хто відвалить їй камінь.

Святитель Димитрій Ростовський із цього приводу зауважує: «Марія Магдалина виявила себе мужнішою і відданішою за апостолів. Коли майже всі апостоли втекли й сховалися, — Марія Магдалина любов'ю перемогла страх».

Гарна проповідь, яка переписала житіє

Але ж звідки на європейських картинах з'явилися череп і розпущене волосся?

Близько 591 року святитель Григорій Великий, папа Римський, виголосив чергову бесіду на Євангеліє. У ній він узагальнив трьох різних жінок: Марію Магдалину, Марію з Витанії, сестру Лазаря, і безіменну грішницю, що помазала ноги Ісуса в домі Симона фарисея (Лк. 7:36–50). Логіка в архієрея була суто проповідницька: у такому разі виходив цілісний, сильний сюжет про падіння і прощення.

Але в цьому випадку логіка, на жаль, перемогла істину. Західна іконографія, а за нею література й кіно отримали яскравий образ героїні з хибною біографією.

На християнському Сході це узагальнення не приймали ніколи. Святитель Димитрій Ростовський писав, що «східна православна Церква нині, як і раніше, визнає всі ці три особи за різних, не бажаючи ґрунтувати історичні відомості на довільних, лише вірогідних тлумаченнях». Він же уточнює, що змішували цих жінок блаженний Ієронім, блаженний Августин і святитель Григорій Великий, а розрізняли священномученик Іриней, Оріген і святитель Іоанн Золотоустий.

Є в нього й аргумент від здорового глузду. Марія довго й відкрито ходила за Христом. Противники Спасителя шукали будь-якого приводу для Його звинувачення і не упустили б такого. Жінка з порочним минулим у найближчому оточенні Вчителя — подарунок для обвинувачів. Але джерела про це мовчать.

Показово, що навіть на Заході, у Фоми Аквінського в тлумаченні на Євангеліє від Іоанна, титул за Марією закріплений зовсім інший. «Вона стала апостолом апостолів, бо їй було довірено сповістити учням про Воскресіння Господнє», — переконаний богослов.

Розрізняти цих жінок офіційно Рим почав лише 1969 року, під час реформи календаря: з цього моменту 22 липня у католиків присвячено виключно Марії Магдалині, а пам'ять Марії з Витанії перенесено на 29 липня. Така от стримана літургійна правка, що припиняє тисячолітні суперечки.

Гендерний переворот

Недільного ранку одинадцять апостолів сидять зачинившись. Позаду — зрада, втеча і руйнування їхніх надій. І раптом заходить жінка, яка весь час була поруч із ними на других ролях, оплачувала нічліг і не ставила Богові духовних запитань. Але вона говорить їм те, що вони потім передали всьому світу.