Рівноапостольна, яку зарахували до блудниць

Марія Магдалина біля гробу Христа. Фото: СПЖ

На полотнах європейських художників її зображують з розпущеним волоссям і оголеним плечем, у сльозах і з черепом на столі. Тіціан, Караваджо, Жорж де Латур, а згодом кінорежисери й автори мюзиклів були впевнені, що знають про цю «занепалу жінку» все. Але головне джерело — Євангеліє — про тілесні гріхи Марії Магдалини не говорить жодного слова.

Відбулася кричуща підміна. Замість жінки неймовірної мужності перед нами малюють образ жінки легкої поведінки, що розкаялася. Таке відчуття, що подвиг її вірності Богу взагалі проігнорований історією.

Сім бісів — це хвороба, а не пристрасті

Марія з Магдали, рибальського містечка на західному березі Галілейського озера, в Євангелії згадується побіжно. Євангеліст Лука перераховує тих, хто ходив за Христом по містах і селах: «І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і хвороб: Марія, що зветься Магдалиною, з якої вийшли сім бісів, і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, та багато інших, які служили Йому маєтком своїм» (Лк. 8:2–3).

Здається, ось воно — однозначний доказ гріховності Марії. Але мало хто знає, що «сім бісів» євангельською мовою — це опис одержимості, тобто найтяжчого мучення, яке не має жодного стосунку до морального вибору людини.

Біснуватого в Євангелії ніхто не звинувачує. Люди його жаліють, а Христос зцілює.

Лука не лише перераховує імена вірних Спасителеві жінок, а й уточнює, що вони «служили Йому маєтком своїм», тобто жертвували гроші на потреби апостольської громади. Поряд із Марією названа Іоанна, жінка управителя господарством Ірода Антипи. Це були заможні жінки, які матеріально підтримували служіння Христа й апостолів.

Подвиг на Голгофі

Євангельський текст розкриває суть духовного подвигу Марії. Вночі, коли заарештували Ісуса, всі Його учні розбіглися. Далі були суд у первосвящеників, натовп, що кричав «Розпни Його!», смертний вирок, дорога на страту. Біля Хреста залишаються лише жінки. Матфій, Марк та Іоанн пишуть про це незалежно один від одного (пор. Мф. 27:55–56; Мк. 15:40; Ін. 19:25). З дванадцяти апостолів залишився лише Іоанн Богослов. Решта боягузливо сховалися за зачиненими дверима Сіонської горниці.

Треба розуміти історичний контекст. Стояти поряд із засудженим за заколот означало публічно визнати себе його прихильником. А якщо в цей момент перебувати за два кроки від солдатів, які можуть схопити тебе, — свідомо йти на ризик бути заарештованим і розділити долю засудженого.

Апостоли втекли, бо зруйнувалися їхні сподівання: Месія мав перемагати поневолювачів, а не висіти на Хресті. У жінок таких сподівань не було — була любов, яка нікуди не зникла навіть тоді, коли Месію піддали ганебній смерті. Святитель Іоанн Золотоустий підкреслював, що «в цьому особливо видно їхнє мужество».

І там само, біля Хреста, а потім біля погребальної печери євангелісти згадують Марію першою в переліку жінок. У давньому рукописі це не могло бути випадковістю.

Головна свідкиня дива

Уявіть судовий процес. Обвинувачений уже мертвий, його найближчі друзі розбіглися, а єдиними очевидцями подальших подій залишаються жінки, чиї свідчення за тодішніми законами не мали юридичної сили.

Якби хтось захотів зробити історію Воскресіння Христового переконливою для всіх, головним свідком він зробив би кого завгодно, тільки не жінку.

Після страти Ісуса Єрусалим залишався місцем, де Його послідовники не могли почуватися в безпеці. Марія ж іде до запечатаної гробниці, біля якої виставлена варта. Вона не знає, хто відвалить важкий камінь, але все одно йде, щоб завершити погребальний обряд, перерваний настанням суботи.

Святитель Димитрій Ростовський із цього приводу зауважує: «Марія Магдалина явила себе мужнішою і відданішою за апостолів. Коли майже всі апостоли втекли й сховалися, — Марія Магдалина любов'ю перемогла страх».

Красива проповідь, яка переписала житіє

Але ж звідки на європейських картинах узялися череп і розпущене волосся?

Близько 591 року святитель Григорій Великий, папа Римський, виголосив чергову бесіду на Євангеліє. У ній він узагальнив трьох різних жінок: Марію Магдалину, Марію з Витанії, сестру Лазаря, і безіменну грішницю, що помазала ноги Ісуса в домі Симона фарисея (Лк. 7:36–50). Логіка в архієрея була суто проповідницька: у такому разі виходив цілісний, сильний сюжет про падіння й прощення.

Але в цьому випадку логіка, на жаль, перемогла істину. Західна іконографія, а за нею література й кіно отримали яскравий образ героїні з хибною біографією.

На християнському Сході це узагальнення не приймали ніколи. Святитель Димитрій Ростовський писав, що «східна православна Церква нині, як і раніше, визнає всі ці три особи за різних, не бажаючи засновувати історичні відомості на довільних, лише вірогідних тлумаченнях». Він же уточнює, що змішували цих жінок блаженний Ієронім, блаженний Августин і святитель Григорій Великий, а розрізняли священномученик Іриней, Оріген і святитель Іоанн Золотоустий.

Є в нього й аргумент від здорового глузду. Марія довго й відкрито ходила за Христом. Противники Спасителя шукали будь-якого приводу для Його звинувачення й не упустили б такого. Жінка з порочним минулим у найближчому оточенні Вчителя — подарунок для обвинувачів. Але джерела про це мовчать.

Показово, що навіть на Заході, у Фоми Аквінського, у тлумаченні на Євангеліє від Іоанна, за Марією закріплений зовсім інший титул. «Вона стала апостолом апостолів, бо їй було довірено сповістити учням про Воскресіння Господнє», — переконаний богослов.

Розрізняти цих жінок офіційно Римська Церква почала лише після реформи календаря 1969 року. З того часу 22 липня присвячено виключно Марії Магдалині. А пам'ять Марії з Витанії католики шанують 29 липня. Таке, здавалося б, невелике календарне рішення Риму підвело риску під багатовіковими суперечками.

Гендерний переворот

Недільного ранку учні сидять зачинившись. Позаду — зрада, втеча й руйнування їхніх надій. І раптом приходить жінка, яка весь цей час залишалася в тіні, дбала про побутові потреби, допомагала своїм маєтком, не брала участі в богословських суперечках. Саме вона першою приносить звістку, яку потім апостоли понесуть усьому світу.

Вона стояла біля Хреста, бо любила Ісуса й залишалася Йому вірною. Вона прийшла до Його гробниці, щоб завершити погребальний обряд, і саме їй першій було дано дізнатися, що Ісус воскрес і спасіння здійснилося.

Читайте також