Наречена у віконному прорізі

Фекла слухає проповідь апостола Павла. Фото: СПЖ

Близько 200 року карфагенський богослов Тертуліан пише трактат про Хрещення. Хтось за його часів доводив, що жінки можуть навчати й хрестити, і посилався на Феклу, учennицю апостола Павла. Тертуліан відповідає, що «пресвітер з Азії, який склав цей твір, наче вирішивши збільшити авторитет Павла своєю працею, будучи викритий, зізнався, що зробив це з любові до Павла, і був позбавлений місця».

Ось вам і перша рецензія на книгу, яку ми знаємо як «Діяння Павла і Фекли». Її автора викрили й позбавили сану. Пізніше історик Євсевій Кесарійський зарахував «Діяння Павла» до недостовірних книг, а блаженний Єронім – до апокрифів. Щоправда, вчені досі сперечаються, чи говорив Тертуліан саме про той текст, який дійшов до нас.

А от Феклу Церква не забула й сьогодні шанує її пам'ять. Її величають рівноапостольною й первомученицею, її ім'я лунає під час постригу жінок у чернецтво. Як так сталося, що до церковного календаря потрапила свята з неканонічного апокрифа?

Унікальний портрет апостола

Почнемо з того, що Новий Заповіт мовчить про те, як виглядав апостол Павло. Згадані «Діяння» детально описують його як «чоловіка невисокого зросту, лисого, з кривими ногами, з гідною поставою, зі зрослими бровами, з трохи випнутим носом, сповненого милості».

Жодної величної постаті проповідника. Невисокий, лисий, кривоногий, брови сходяться на переніссі. І при цьому – у ньому гідність і милість, помітні з першого погляду. Інших давніх описів зовнішності апостола Павла в нас немає.

Коли Павла кидають до в'язниці, Фекла пробирається до нього вночі. Платить за можливість побачити вчителя вона всім, чим може. Воротареві віддає свої браслети, вартовому – срібне дзеркальце. І знову до ранку сидить біля ніг апостола. 

Мати, що вимагає вогнища для доньки

На суді рідна мати вимагає для Фекли смерті. «Вогнем спали безшлюбницю посеред театру градського», – кричить вона катові.

Чим же так завинила її донька? Головне звинувачення звучить в останньому слові: «безшлюбниця». Дівчина, що відмовилася від вигідного шлюбу, руйнувала плани родини, і мати їй цього не пробачила. Вогнище, втім, Феклу не занапастило.

Фекла справді просить учителя: «Обріжу волосся моє і піду за тобою, куди б ти не пішов». Павло відповідає по-батьківськи тверезо: «Час лихий, а ти вродлива; хай не прийде до тебе випробування нове, гірше за попереднє».

Апостол не дозволив їй піти на таку жертву. Але невдовзі, вирушаючи до Павла в Міри, вона все ж, «підперезавшись і перешивши хітон свій на взір одягу чоловічого», іде до нього разом з отроками та дівчатами.

Левиця, тюлені та суперечка про Хрещення

Найдраматичніша частина цієї історії розгортається в Антіохії, де Феклу віддають на розтерзання звірам. Левиця лягає біля її ніг, потім убиває ведмедицю, що напала, і сама гине в сутичці з левом. Згодом Фекла кидається у водойму з тюленями й вигукує: «В ім'я Ісуса Христа, хрещуся в останній мій день!»

Сюжет апокрифа, де свята Фекла, по суті, охрестила саму себе, перетворився на аргумент у суперечці про те, хто має право звершувати Таїнство.

Мирна кончина святої жінки

Після вогнища, левів і тюленів житіє закінчується на напрочуд спокійній ноті. Фекла йде до Селевкії, «де, багатьох просвітивши словом Божим, сном добрим спочила».

Пізніше житіє додасть ефектний фінал, де дев'яностолітня Фекла ховається від переслідувачів у горі, що розступається перед нею. Місцем її кончини передання називає то Селевкію, то сирійську Маалюлю. Первомученицею ж Церква величає її за страждання на вогнищі та арені, хоча, за житієм, померла вона мирно.

Легенда святості не завада

Отже, автора житія первомучениці Фекли позбавили сану, а саму книгу зарахували до апокрифів. Але святу шанують уже майже дві тисячі років. Пояснення просте: Церква шанує святу, спираючись на передання, які зберігали пам'ять про неї незалежно від змісту сумнівного твору. 

Подекуди перед нами передання, подекуди легенда, подекуди реальні люди й місця. А в центрі сюжету – дівчина, яка три дні слухала промови апостола біля вікна, віддала своє дороге дзеркальце заради ночі біля його ніг і не зреклася Бога ні перед вогнищем, ні перед звірами. 

Читайте також