Полювання на адвокатів: як УПЦ намагаються позбавити права на захист

Проти адвокатів УПЦ «активісти» посилюють моральний і фізичний тиск. Фото: СПЖ

Боротьба з УПЦ переходить на новий, жорсткіший рівень. Активісти переслідують адвокатів, звинувачують їх у захисті «зрадників», блокують після засідань. По суті, вони прагнуть позбавити УПЦ права на захист.

Судова тяганина навколо Києво-Печерської лаври триває вже кілька років. Вона й раніше була непростою: засідання неодноразово переносилися, адвокати заявляли відводи, змінювався склад суддів. Але до кінця літа 2026 року з'явилася нова тенденція – психологічний, а в окремих випадках і фізичний тиск на адвокатів. І слід поставити запитання: чи визнається за УПЦ право на юридичний захист?

«Вуличний» тиск

26 серпня 2026 року в Північному апеляційному господарському суді відбувалося чергове засідання у справі про Верхню лавру. Перед його початком до адвоката, який представляє інтереси монастиря, протоієрея Микити Чекмана підійшов активіст Давид Пшеничний. Він публічно назвав о. Микиту «адвокатом російської церкви» і продемонстрував муляж російського паспорта з фотографією та персональними даними священника. Інша людина цілеспрямовано знімала все це на відео.

О. Микита звернувся до Комітету захисту прав адвокатів НААУ. Там вивчили запис і констатували ознаки «демонстративного психологічного та репутаційного тиску», безпосередньо пов'язаного з виконанням адвокатом професійних обов'язків. За підсумками розгляду Комітет направив звернення до Національної поліції.

Сам о. Микита викликав слідчо-оперативну групу та подав заяву про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 397 КК України («Втручання в діяльність захисника чи представника особи»). Однак поліція не внесла відомості до ЄРДР у встановлений законом строк, що вже саме по собі показово.

О. Микита оскаржив бездіяльність поліції в Шевченківському районному суді Києва, і суд зобов'язав поліцію внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Але активістів не зупинила перспектива кримінальної справи, і незабаром ситуація повторилася в жорсткішій формі.

29 вересня 2026 року під час чергового засідання щодо Верхньої лаври було оголошено повітряну тривогу, і адвокати сховалися в кафе. Слідом за ними туди попрямувала група активістів. За словами о. Микити, вони заблокували адвокатів у приміщенні, ображали їх і намагалися застосувати силу. Адвокатам довелося викликати поліцію. Очолював активістів той самий Давид Пшеничний.

Пшеничний відомий у церковній хроніці не лише цими епізодами. У жовтні 2024 року він брав участь у силовому захопленні Михайлівського кафедрального собору УПЦ у Черкасах. Як повідомляла СПЖ, він стріляв із пістолета в парафіян просто в храмі. Пізніше його висунули до громадської ради при Міністерстві оборони.

5 жовтня СПЖ опублікував фотографії Пшеничного в одязі бренду Svastone. На светрі видно стилізовану свастику, напис «Sonne mit uns» (перекручений девіз «Gott mit uns») та символ «чорне сонце». Одяг сам по собі нічого не доводить, але про погляди його власника говорить досить красномовно.

«Інформаційний» тиск

Тиск на адвокатів УПЦ відбувається і в медійному просторі.

У вересні 2026 року в програмі «Говорить Київ» на Kyiv FM активістка, засновниця громадської організації «Спадок волі» Марина Коваль розповідала про боротьбу з УПЦ. За її власними словами, на одне із судових засідань вона привела близько 50 активістів.

Про адвокатів УПЦ Коваль заявила таке: «Вони прикриваються адвокатським посвідченням і кажуть: "Це тиск на адвоката. Ви не маєте права таке казати, бо ми адвокати, ми захищені законом, і ви можете понести кримінальну відповідальність" …> Адвокати фактично захищають зрадників».

За словами Коваль, адвокати ведуть справи «про держзраду, про виправдання агресії і так далі». Коли ведучий запитав, кого саме вона має на увазі, Коваль назвала о. Микиту Чекмана. Нагадаємо, що ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє ототожнювати адвоката з клієнтом.

В тому самому ефірі ведучий Богдан Буткевич заявив, що клірики УПЦ – «мінімум полковники ФСБ». За його словами, така система діє в Україні останні 250–300 років. Зважаючи на те, що ФСБ сама по собі існує з 1995 року, коментарі зайві.

Після ефіру о. Микита звернувся до Національної поліції та профільних органів. На його думку, висловлювання, що пролунали, містили публічне звинувачення людей у злочинах до рішення суду. Він також вказав на дискримінаційну риторику щодо віруючих УПЦ та адвокатів.

Утім, навряд чи учасників програми «Говорить Київ» злякає звернення до поліції, як не злякало воно й Давида Пшеничного.

Чиє замовлення?

Є підстави вважати, що всі ці випадки мають системний та організований характер. 11 вересня 2026 року о. Микита Чекман повідомив, що, за наявною в адвокатів інформацією, активізувалася група осіб, яка виконує замовлення на дискредитацію юристів УПЦ. За його словами, окремі особи погрожують адвокатам і обіцяють їм «теплий прийом» на наступному судовому засіданні.

О. Микита розцінив ці слова як загрозу застосування насильства та спробу залякування. Він заявив: «Адвокати виконують професійні обов’язки відповідно до закону. Незалежно від того, подобається комусь правова позиція адвоката чи особа його клієнта, професійні права та гарантії адвокатської діяльності потребують безумовного дотримання».

Тиск на адвокатську команду потенційно зачіпає не лише процес навколо Лаври, а й безліч інших справ про захист парафій, монастирів і духовенства УПЦ. Серед них – справа Київської Митрополії, на захист якої заяви подали понад 10 тисяч віруючих.

Наявна інформація не дозволяє однозначно сказати, хто стоїть за нинішнім тиском на адвокатів УПЦ. Але ознаки системності очевидні: «вуличний» та «інформаційний» тиск ідуть паралельно й працюють в одному напрямку.

Пшеничний та його соратники діють безпосередньо біля будівель судів. Марина Коваль працює в публічному просторі,

причому не лише в ефірі: за її власними словами, вона приводила на судове засідання близько 50 активістів. Два напрямки тиску перетинаються.

Об'єднує їх і те, що і «вуличний», і «інформаційний» тиск спрямований проти легітимності самого захисту УПЦ.

Логіка проста: адвокат нібито не має морального права захищати саме цього клієнта, а якщо захищає, значить, він сам «зрадник».

До суду під охороною

7 жовтня мало відбутися засідання Шостого апеляційного адміністративного суду за позовом Державної служби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) про припинення діяльності Київської Митрополії УПЦ.

Це вже інший процес – не справа Верхньої лаври, а справа про припинення діяльності Київської Митрополії. Перед засіданням її представники звернулися до правоохоронних органів.

О. Микита Чекман повідомив: «У зв'язку з провокаціями та перешкоджанням здійсненню адвокатської діяльності представники Київської Митрополії УПЦ подали до правоохоронних органів відповідні заяви з проханням забезпечити публічну безпеку та охорону громадського порядку, а також запобігти тиску на адвокатів під час судового розгляду».

Засідання перенесли через хворобу судді, але група протестувальників на чолі з Коваль і Пшеничним знову прийшла під будівлю й була готова до чергових акцій.

Висновок

На перший погляд, тиск на адвокатів УПЦ – не найважливіше явище, тим більше під час війни. Але якщо подивитися глибше, мова вже йде не про Пшеничного, Коваль і навіть не про їхніх кураторів у високих кабінетах, а про конституційне право на судовий захист і професійну правничу допомогу.

Конституція України (ст. 59) гарантує кожному право на професійну правничу допомогу, а закон прямо забороняє ототожнювати адвоката з його клієнтом. Але сьогодні захист УПЦ стає для адвокатів справою, пов'язаною із загрозами, брехливими звинуваченнями, цькуванням і ризиком фізичного насильства. Це посягання не лише на адвокатів, а й на конституційні гарантії, на яких тримається правосуддя в Україні.

І насамкінець. Тому, хто впевнений у своїй правоті, не потрібні натовп біля будівлі суду, тавро «зрадників» для адвокатів і обіцянки «теплого прийому». Правоту доводять у залі засідань, а не залякуванням. Якщо противники УПЦ обирають тиск замість аргументів, чи не означає це, що вони просто бояться програти?

Читайте також