План Єленського: навіщо ДЕСС вимагає від УПЦ того, що вона вже зробила?

Віктор Єленський. Фото: СПЖ

Голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський дав інтерв'ю клірику Вінницької єпархії УПЦ протоієрею Роману Макару на YouTube-каналі «ДНК».

Аналізуємо, чого ж чиновник домагається від Церкви.

Вимоги, які вже виконано

На запитання, чого держава хоче від УПЦ, Єленський відповів дуже коротко: «Українська держава в особі ДЕСС хоче, щоб Українська Православна Церква вийшла зі складу Руської Православної Церкви». Потім він розбив це на чотири пункти.

Перший: Київська митрополія «має забезпечити вихід зі складу РПЦ усіх парафій, єпархій, монастирів, духовних навчальних закладів, місій, братств і сестринств».

Другий: «Предстоятель Церкви має вийти зі складу Священного Синоду РПЦ і повідомити про це вірних. Так само Київська Митрополія має повідомити вірних про свій вихід зі складу РПЦ».

Третій: митрополія «визнає для себе недійсним статут РПЦ».

Четвертий: митрополія «ухвалює рішення про те, що не визнає анексії восьми єпархій на сході України та в Криму».

О. Роман і голова ДЕСС досить довго обговорювали ці пункти, а також «експертизу» Статуту УПЦ, проведену Держетнополітикою 2023 року, та «дослідження» 2025 року. Проте будь-кому, хто бодай трохи стежить за темою, важко зрозуміти, що тут взагалі обговорювати. Адже з чотирьох вимог три УПЦ давно виконала, причому вичерпно: рішеннями Собору у Феофанії.

В одному з рішень Собору йдеться: «Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви».

Буквально за кілька днів після Собору, 1 червня 2022 року, Блаженніший Онуфрій спрямував тодішній голові ДЕСС Олені Богдан листа № 0464, який опубліковано на сайті ДЕСС.

У ньому йдеться про те, що:

• УПЦ відмежовується від Московського патріархату;
• Предстоятель УПЦ більше не є членом Священного Синоду РПЦ;
• постанови Соборів РПЦ більше не є підставою для діяльності Собору єпископів УПЦ.

Отже, виконувати тут більше нічого. Збирати єпископат лише для того, щоб за примхою Єленського продублювати вже ухвалене, безглуздо. До того ж немає жодної гарантії, що ДЕСС не знайде «вад» і в новій заяві.

Щодо вимоги про невизнання анексованих Руською Церквою єпархій, то й тут ситуація неоднозначна. В УПЦ висловлювали незгоду з діями Руської Церкви на окупованих землях. Це стосувалося, наприклад, Бердянської, Херсонської, кримських єпархій.

А в жовтні 2024 року було опубліковано «Заяву архиєреїв УПЦ про дії Синоду Російської Православної Церкви щодо єпархій УПЦ, розташованих на тимчасово окупованих територіях України». Її підписали кілька десятків архиєреїв. Так, формально це не документ Київської митрополії, якого вимагає Єленський. Але для влади він має бути цінним саме тим, що з'явився не на її вимогу. У ньому міститься заклик до «поваги кордонів канонічної Української Православної Церкви, суверенітету та територіальної цілісності України» – тобто саме того, чого, за словами Єленського, домагається його відомство.

Власне, ведучий програми о. Роман Макар так і вказав Єленському, що вимоги ДЕСС уже виконано: «Так уже вийшли. Просто вам потрібен документ, і в цьому вся загвоздка».

Проте Єленський стверджує, що відповіді Церкви «по суті не було», а «була відповідь, у якій не сказано ні слова про саме приписання».

Тут слід пояснити читачам контекст. Голова ДЕСС говорить про відповідь Київської митрополії від 16 серпня 2025 року на вимогу відомства розірвати афільованість із РПЦ, яку «знайшли» працівники Держетнополітики у своєму дослідженні.

Цей документ за підписом Митрополита Онуфрія містив пряму оцінку приписання ДЕСС. Вимоги відомства в ньому названо «не стільки правовим актом державної служби, скільки публічним ультиматумом на адресу вищих керівних органів Української Православної Церкви, в основу якого лягли не офіційні документи й об'єктивні факти, а власні суб'єктивні думки керівника».

Причина проста: в УПЦ не визнають легітимності «дослідження», в якому ДЕСС виявила залежність Київської митрополії від Москви. У листі чітко пояснено, чому Церква не вважає можливим виконувати ультиматум, який ДЕСС назвала «приписанням».

Фактично конфлікт УПЦ і Єленського впирається в те, що чиновник не визнає легітимними рішення Собору та офіційні листи за підписом Предстоятеля.

Він торочить одне й те саме: «Нехай нам нададуть рішення про те, що УПЦ вийшла зі складу РПЦ. Все». На зауваження, що Статут УПЦ і є таким рішенням, Єленський заперечує: «дослідження розбирало цей Статут і дійшло висновку, що він такою підставою не є».

Іншими словами, рішення Собору – вищого органу церковної влади – для Єленського нічого не означає, а потрібний папірець із правильним формулюванням означає все. Залишається зрозуміти, яке саме формулювання його влаштує. Про це нижче.

Правила, що змінюються на ходу

Під час інтерв'ю Єленський розповів, що раніше вимоги до УПЦ виглядали інакше й містили інші пункти. «До мене приходили, наприклад, представники дружньої РПЦ Православної Церкви в Америці. Я показував їм – приписання тоді ще не було, – чого українська держава хоче від УПЦ. Вони тоді сказали: „Ось цей пункт, очевидно, надмірний“. Там було сказано розіслати мирні грамоти – а це вже претензія на автокефалію. Добре, такого пункту тепер немає».

З цього визнання випливає одразу кілька речей. Проєкт вимог до УПЦ держава показала іноземній Церкві раніше, ніж самій УПЦ. Вимог було п'ять, і п'яту – «мирні грамоти», тобто самопроголошення автокефалії, – прибрали лише тому, що американці назвали її «очевидно надмірною».

Ще раніше Єленський пропонував інше. Наприклад, радив парафіям написати до Москви, що вони виходять з РПЦ. Ось цитата: «Керівник тієї релігійної організації, яка перебуває офіційно у складі Московського Патріархату, але не хоче бути, просто робить заяву, спрямовує туди листа, надсилає нам копію і все. Нам цього достатньо, припис виконано».

Але зараз Єленський каже, що такого не було, що він «не вимагає від священників і єпископів звертатися до Патріарха Кирила, як писали деякі медіа». Нагадаємо, що медіа писали це не зі стелі: позиція чиновника змінювалася, і кожна наступна версія подавалася як єдина й остаточна.

Головне ж у тому, що ніде – ні в законі, ні в приписі – не прописано, що буде, якщо Церква виконає всі чотири пункти. У червні 2026 року Єленський заявляв «Інтерфаксу», що в такому разі статус «афілійованості» знімуть, а позов відкличуть. Але це лише усна обіцянка чиновника, а не процедура, закріплена в законі.

В інтерв'ю він сам показав, чого варті такі обіцянки. Коли суд визнав протиправним затвердження експертизи 2023 року через недотримання процедури, у ДСЕСС, за словами Єленського, просто «наказ видали заново». «У такому самому формулюванні?» – запитав ведучий. «Звісно», – відповів Єленський. Тобто суд наказ скасував, а ДСЕСС просто випустила його знову. Що завадить відомству так само вчинити і з приписом – виконай Церква всі вимоги, «видати заново» його з новим пунктом, – Єленський не пояснив.

Тут варто згадати, що позиція цього чиновника впродовж життя не раз змінювалася на протилежну. У 1988 році, як нагадувала СПЖ раніше, він писав в одній зі своїх праць, що «не можна не вражатися масштабності та глибині думки Леніна», а УАПЦ називав «створеною затятими буржуазними націоналістами, петлюрівськими прихвоснями». Людина, яка вміє так розвертатися, може розвернутися і в питанні про те, скільки пунктів має виконати УПЦ.

Нагадаємо, що Київська митрополія у своїй відповіді назвала припис «публічним ультиматумом», в основі якого лежать «власні суб'єктивні думки керівника». Після цього інтерв'ю важко назвати таке формулювання несправедливим.

Загроза, яку ніхто не показав

Усю розмову Єленський веде в контексті національної безпеки. Московський Патріархат – «терористична організація», він «є стороною цієї війни», «легітимна мета закону – вийти з цієї терористичної організації». Він стверджує, що Патріарх Кирил «прямо каже, що ми хочемо вас знищити, вбити, ґвалтувати».

Де саме Патріарх Кирил усе це говорив, Єленський не уточнив. Але проблема в іншому. Поставимо питання, яке ведучий поставити не встиг, а чиновник за три роки жодного разу не поставив: у чому конкретно сьогодні виявляється зв'язок УПЦ з РПЦ і яку загрозу національній безпеці він становить?

Чи може Патріарх Кирил дати вказівку бодай одному єпископу УПЦ? Не може – і Єленський це чудово знає. Чи можуть із Москви змусити священника УПЦ сказати в проповіді хоч слово на підтримку «СВО»? Не можуть – інакше за чотири роки знайшовся б хоч один такий випадок, і ДЕСС демонструвала б його за будь-якої нагоди.

Єдине, за що чіпляється «дослідження», – це Грамота 1990 року, в якій сказано, що УПЦ з'єднана зі Вселенським Православ'ям через Руську Церкву.

Але йдеться тут виключно про внутрішньоцерковні питання, які до національної безпеки жодного стосунку не мають. У Статуті ПЦУ те саме сказано про Константинополь: її зв'язок із Православ'ям іде через Константинопольський Патріархат. Якщо «з'єднання через» – посягання на безпеку, то ПЦУ «афільована» з Туреччиною достоту так само, як УПЦ – з РФ.

Священник, якого не пустили в капелани

Мабуть, найсильніше місце розмови – не аргумент, а історія. О. Роман Макар розповів її від першої особи: «Коли почалася війна, у перші дні ми були в шоці. Ми молилися щодня, збиралися. Потім наші хлопці-парафіяни пішли добровольцями. Я підтримував із ними зв'язок, і дуже скоро – думаю, не минуло й місяця – зі спілкування з ними, відчуваючи, що вони потребують підтримки, у мене з'явилося бажання стати капеланом… І врешті-решт мені сказали: „Вибач, але ти не з тієї конфесії, доступ до капеланства для тебе закритий апріорі“».

І священник запитує Єленського: «Чи не вважаєте ви, як голова ДЕСС, що тут порушуються мої права та права інших молодих, активних священників, які не є ворогами своєї держави, а навпаки, підтримують її?»

У відповідь чиновник процитував норму закону, «яка не дозволяє бути військовим капеланом священнослужителю релігійної організації, центр якої знаходиться за межами України, в державі, що здійснила агресію проти України». І додав: «Ви просто живете і служите в трохи іншій атмосфері».

При цьому варто нагадати, що представники конфесій, які служать у «правильній» атмосфері, йти в капелани не хочуть. Ще три роки тому, коли хвиля добровольців на фронт була на підйомі, ні клірики ПЦУ, ні священники УГКЦ не поспішали йти в армію. Станом на серпень 2023 року було заповнено лише 165 місць капеланів із 738.

Не покращилася ситуація і сьогодні. «Митрополит» ПЦУ Климент Кущ обурюється, що «проблема з капеланами в армії є, на превеликий жаль, переважна більшість священнослужителів не хоче йти у війська».

І ось перед чиновником сидить священник, чиї парафіяни пішли на фронт добровольцями, який уже четвертий рік хоче бути поруч із ними і якому закон, розроблений за участю ДЕСС, закриває дорогу «апріорі». Солдати, яких цей священник опікував духовно до війни, залишаються на фронті без духовної підтримки. Не тому, що о. Роман у чомусь завинив, а тому, що він живе в «іншій атмосфері».

Бронювання духовенства УПЦ неможливе за жодних розкладів?

Ще цинічніша ситуація з мобілізацією священнослужителів УПЦ. Новини про те, як працівники ТЦК хапають духовенство, з'являються мало не щодня. Єленський пояснює це тим, що в УПЦ не дотримуються так званого закону про перейменування 2018 року, за яким громади зобов'язані називати себе «РПЦ в Україні». О. Роман пропонує змоделювати ситуацію, в якій хтось на це погодився.

«Припустімо, я виконую норму закону, переписую статут, приношу його – і мене як частину РПЦ що, будуть бронювати?» – запитує він.

Єленський відповідає, що навіть у цьому разі бронювання не буде. «Це потрібно було зробити у 2018 році. Зараз це вже неможливо», – каже посадовець і пропонує змінити статут «таким чином, щоб ви не були афілійовані й жодним чином не пов'язані з РПЦ».

І тут найцікавіше – що ж пропонує очільник ДЕСС. За його словами, структури після розриву з УПЦ можуть ставати «незалежними». При цьому він сам визнає, що «це не дуже відповідає православній екклезіології».

«Ось єпархія виходить зі складу – не РПЦ, а Київської митрополії УПЦ – і існує сама по собі. Я не можу вам пропонувати – запропонуйте свою модель», – заявляє Єленський.

Підписуватися кров'ю не потрібно

Тепер про те, як Єленський описує саму процедуру «виходу». За його словами, «припис не вимагає підписуватися кров'ю, не вимагає виходити на площу і щось вигукувати. Обрано таку процедуру, яка справді не накладає тягаря на совість віруючих».

Але подивімося, як на практиці виглядає те, що, на думку Єленського, «не накладає тягаря на совість». Священник УПЦ не може стати капеланом, хоча на фронті багато його парафіян. Зате його самого в будь-який момент може схопити ТЦК. І хоча канонічні правила під загрозою позбавлення сану забороняють йому брати до рук зброю, його можуть відправити на передову.

Щоб усього цього уникнути, священнику потрібно змінити статут громади. Але такий статут не відповідатиме православній екклезіології. Чудовий вибір, нічого не скажеш.

І при всьому цьому Єленський на кожному кроці розповідає, що в Україні виняткова свобода віросповідання.

Висновки

Залишилося останнє питання: заради чого все це? Єленський відповів і на нього, хоча й не прямо.

Єленський сказав, що конституціоналісти можуть на нього «накинутися й багато говорити про те, що в нас світська держава», але невизнання незалежності ПЦУ – це хай не пряме, але все ж невизнання державності країни. «Я часто кажу це своїм колегам із тих країн, чиї православні церкви не визнають автокефальну церкву України», – підкреслив Єленський.

І навряд чи тема ПЦУ, яка не звучала впродовж усього інтерв'ю, раптом з'явилася в його фіналі випадково.

Якщо підбити підсумки розмови, вийде таке: УПЦ має виконати умови, які давно виконала. При цьому ніхто не гарантує, що навіть після виконання ультиматуму в керівництва ДЕСС не з'являться нові вимоги.

Структурам УПЦ пропонують розірвати зв'язки з Київською митрополією й опинитися в «незрозумілому» канонічному статусі.

Навіщо це робиться, раніше відверто розповідала експерт ДЕСС Людмила Філіпович: «У разі виходу зі структур РПЦ вони (УПЦ – Ред.) у розумінні Москви добровільно введуть себе в стан „неканонічності“, у „сіру зону“, у якій Київський патріархат перебував 30 років».

Виходить, Єленський домагається від УПЦ «потрібних» формулювань, щоб інші Помісні Православні Церкви отримали підстави оголосити УПЦ такою, що перебуває в розколі.

А після цього на білому коні має з'явитися Сергій Думенко й узяти всіх у свої братні обійми.

«І церква, яка постане, – єдина Українська православна церква – стоятиме на євангельських, християнських принципах любові, терпіння, взаємоповаги», – так закінчив програму Віктор Єленський.

Такий стратегічний план глави Держетнополітики. З політикою в ньому все гаразд. З православ'ям – не дуже.

Читайте також