Притча: візит до багатого колекціонера
Паркова алея. Фото: lentravel.ru
Жив один багатий колекціонер стародавніх статуй, яких він мав безліч. Вони стояли в алеях його красивого парку. Знайомі направили до багатія одного молодого студента з рекомендацією від місцевого Історичного товариства, щоб той міг ознайомитись із дивовижною колекцією.
Управитель доповів господарю про прибуття гостя, зустрів його і повів доріжками парку до будинку. Охоплений цікавістю студент зупинявся біля кожної статуї і захоплено зітхав. Зрештою управитель не витримав:
– Пане, вас, власне, кому представити: статуям чи їхньому власнику?
«Бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу» (1Ін. 2:16).
Читайте також
Лід рушив: чому у зла не вистачить снігу, щоб скасувати весну
У світі, де «завжди зима, але ніколи не Різдво», ми впізнаємо свою реальність. Про те, чому лід відчаю приречений розтанути, і яку ціну Бог заплатив за нашу весну.
Зламаний ніс святителя: що знайшли лікарі в гробниці Миколая Чудотворця
Про результати експертизи 1953 року: сліди катувань, тюремний артрит і загадка мироточення з сухих кісток, яку наука не може пояснити більше півстоліття.
Сім єпископів проти дикого Криму: як Церква брала херсонеський плацдарм
Чому християнство в Криму почалося з «квитка в один кінець», як молитва вдарила по античному ринку і чому єпископ увійшов у розпечену піч.
Як вірив у Бога двірник дядя Коля
У радянські часи люди старшого покоління найчастіше були віруючими. Але свою віру вони старанно приховували і не афішували. Ось одна з таких історій.
Бог у черзі: чому на картині Брейгеля не видно Різдва
Про найхолоднішу та найчеснішу картину про Різдво, яка вчить нас бачити надію посеред бюрократії, війни та зими.
Не магія, а віра: християнський код «Володаря перснів»
Толкін писав свою книгу на згадку про брудні окопи та тифозний барак. Розбираємо, чому в його світі перемагає слабкість, і як побачити Зірку, коли небо закрите тінню.