«Це ж просто дім Богородиці!»

Іверський храм в Дніпрі – це перлина всього Дніпропетровського регіону. Не тільки архітектурне і ландшафтне диво зміг спорудити настоятель храму протоієрей Миколай Несправа, але і диво віри і любові. Один з престолів цього Храмового комплексу присвячений Святим Богоотцям Іоакиму і Анні, чия пам'ять сьогодні вшановується всією Православною Церквою.  Мало який храм носить ім'я цієї Святої пари, і ось, відвідуючи цю святиню, мені пощастило не тільки доторкнутися до краси цього місця, але і поспілкуватися з отцем Миколаєм про цей храм, про сім'ю в Україні і про багато чого іншого!

– Отець Миколай, розкажіть про храм Святих Іоакима та Анни, в якому Ви служите.

– Мені близько до серця був Анно-Зачатіївський храм Києво-Печерської Лаври, тому що це був перший семінарський храм, де у нас були перші богослужіння. І як раз під склепіннями Анниного храму ми починали своє семінарське життя – біля Дальніх Печер Лаври.

А коли будувався наш соборний храм і було прийнято рішення про те, що у нас буде цокольний (нижній) храм, то спочатку була ідея присвятити його всім святим. Але ж у нас в єпархії вже було кілька храмів на честь Всіх Святих, тому постало питання про вибір імені для храму. І владика митрополит Іриней не давав мені відповіді на дане питання. А роками раніше, у Свято Різдва Богородиці, я отримав указ на організацію церковної громади тут, на житловому масиві Північний міста Дніпропетровська. І ми почали займатися проектом храму.

Трохи пізніше, коли ми звели вже цокольний храм і почали служити в ньому, довелось нам очікувати владику до святкової Літургії. Ми з друзями привезли до храму безліч декоративних рослин. Тоді не було можливості їх висадити в клумби, і ми вирішили цими рослинами прикрасити стіни храму та вівтар. Практично всі стіни з бетону або цегли вдалося закрити. Було дуже багато рослин, а над вівтарем стояла окрема сінь, яку ми прикрасили квітами. Вийшло дуже яскраво. Коли після зустрічі владика зайшов у вівтар і оглянув усе, він сказав: «Це ж просто дім Богородиці!». Він мене запитав: «На честь кого ти думаєш освятити храм?» Я відповів: «Владико, як ви благословите». «Навіть не думай – це храм Іоакима і Анни. Це – дім Богородиці». Ось так у нас з'явився в єпархії храм на честь Іоакима й Анни. Через кілька років я потрапив на Афон у пошуках іконописної майстерні, і там я знайшов іконописця, який жив у Скиті Святої Анни. Всі ікони в нашому (цокольному) храмі Іоакима і Анни були написані саме там – в Анниному Скиту!

– А що для вас несе в собі саме свято пам'яті Іоакима і Анни?

– Іоаким і Анна є батьками Пресвятої Богородиці, і вони ж – дідусь і бабуся нашого Спасителя Іісуса Христа. І ось тут, в контексті того, що Іоаким і Анна – дідусь і бабуся, я б хотів сказати про наше з друзями відвідування Афону. Скит Анни на Афоні прийняв нас дуже тепло. Всі мої супутники тоді сказали, що це паломництво – просто натуральні гостини в улюбленої бабусі. Все настільки було тепло і по-домашньому! Тому в сьогоднішньому Святі ми всі відчуваємо цю домашню теплоту. Храм – це дім, а не тільки культова споруда. І тому кожен, хто приходить у наш храм, відчуває тепло молитов Святої Анни і Святого Іоакима. Пророку Ілії Бог з'явився «во гласе хлада тонка» – в тихому подмуху вітру. І ось, багато хто відчуває благодать тиші храму, благодать Божої ласки, яка являється через молитву Святих.

В нашому храмі є частка мощей Святої Анни. До нас часто приходять люди з проханням про молитву і благословення на народження дітей. Багато безплідних жінок за молитвами Святої Анни отримують благодатну радість материнства!

– Питання про сім'ю. Хочеться поговорити з Вами на тему співвідношення сучасної сім'ї та Святого сімейства Іоакима і Анни: які можуть бути точки дотику?

– Мені здається, що Святе сімейство Іоакима і Анни – це ідеал. От є святі Петро і Февронія, яких знедавна почали вшановувати як покровителів сім'ї, вірності... Але мені здається, що повинно бути дещо інше свято на честь сім'ї – саме день пам'яті Іоакима і Анни, тому що вони явили світу плід терпіння, спільного полюбовного довгожитія і увінчались даром чадородіння. Іоаким і Анна – на відміну від Петра і Февронії – реальні історичні особи, і їхній союз не був заснований на спірних мотивах чи інтересах, як, наприклад, Февронія практично намоглася шлюбу з Петром...

Отже, цей день Іоакима і Анни – воістину є свято сім'ї та свято дітей, свято чадородіння і турботи про домочадців, свято виховання і любові. Багато років наш храм організовує якраз соціальні програми на честь цього святого дня. Крім Божественної літургії і молебню про сім'ю в цей день ми ще з іконою обходили деякі проспекти і площі нашого міста, благословляючи наших людей. Ми влаштовували і духовні концерти, суть яких заснована на проповіді Євангельського образу сім'ї. Також ми об'їжджали багато пологових будинків, де роздавали образи Іоакима і Анни. Дуже радо нас зустрічали молоді мами і жінки, які тільки готувалися народжувати – всі молилися і чекали Божого благословення.

– В контексті трагічних подій війни в Україні багато людей сьогодні озлобилися і зневірилися: хтось втратив близьких, хтось постраждав від інших бід. Людей торкнувся біль. Як ми – Церква – можемо допомогти цим людям, які втратили віру?

– По-перше. Православний храм – це небо на землі. Так сказав святий Іоанн Кронштадтський. Наш храм – це справді дуже особливе місце, де люди знаходять розраду у красі саду. Займаючись ландшафтним дизайном багато років, я не втомлююся звертати увагу на природу, з якою я безпосередньо спілкуюся.

І мимоволі, коли доторкуєшся до землі, згадуєш притчу Євангелія про сіяча. Пам'ятаєте, там йдеться про чотири ситуації з посіяними зернами? Так ось: родюча земля – чорнозем, на якому і зросло сі́м'я, – у чистому вигляді не перегрівається під променями сонця і в ньому багато життя! Але якщо до цього чорнозему додати пил і бруд, то на сонці він кам'яніє, перетворюється на недієздатний грунт, де вже нічого не проросте... Але під дією того ж сонця віск, наприклад, стає м'яким і еластичним. Ось так і людина: якщо вона у своє життя пускає бруд гріха, то, зіткнувшись з Божою благодаттю або випробуваннями від Бога, вона черствішає і кам'яніє, як той пильний чорнозем. А людина з чистим серцем – як віск – чиста і прозора, людина, яка прагне до Бога, навіть у випробуваннях і скорботах стає м'якішою і світлішою.

Чим більше в житті людини гріха і беззаконня – тим болючіше їй світло Божої благодаті, такій людині ця благодать здається дуже шкідливою, засліплюючою. І навпаки, чим більше людина кається і прагне до Господа, бачить своє серце – тим краще розуміє Божий Промисел і довіряє Богу.

По-друге: як ми можемо вказаним вами вище «озлобленим людям» допомогти? Ми не повинні безглуздо ідентифікувати рани та вади цих людей, але ми повинні лікувати ці рани. Сьогодні особливо важливо милосердя, доброта і тепло до ближніх. Ми не повинні втрачати свою «сіль», вказану Христом в Євангелії. За законами справедливості, за законами соціуму часом ми могли б давати відсіч, дати здачі. Але є закон милосердя, згідно з яким часом дуже правильно стерпіти і помолитися.

– Я хотів би повернутися до теми про церкву Іоакима і Анни: за всі роки його існування які були важливі моменти? Можливо, було якесь чудо? І чи зустрічали Ви ще по Україні храми на честь святих Іоакима і Анни?

– При тому, що я дуже багато подорожую, зізнаюся, що я ще не був у такому однойменному храмі. А що стосується нашого парафіяльного життя, то дуже важливим для нас було прибуття ченців-святогорців, коли кілька років тому вони нам привезли частинку Животворчого Хреста Господнього і потім, трохи пізніше, привезли часточку мощей Святої Анни. Наш храм не закривався кілька діб поспіль – вдень і вночі йшли люди помолитися та прикластися до святинь. Відчувався особливий духовний підйом: люди йшли і йшли, тільки священики змінювалися і здійснювали молебні. Господь тоді, мабуть, багатьом з наших Дніпрян показав силу Святих Іоакима і Анни! Тоді якраз до нас приходило багато жінок, яким поставили діагноз «безпліддя», і вони отримали, якщо можна так сказати, зцілення і змогли благополучно зачати і народити дітей. Тут, біля мощей Святої Анни, вони отримали відповідь на свої благання!

– Що б Ви побажали нашим читачам у цей Святковий день?

– Я всім хочу побажати міцної віри, надії та любові! Бережи Господь!

Розмовляв Сергій Єпік, випускник КДА